Складіть і запишіть текст інтерв'ю в публіцистичному стилі (до п'ятнадцяти речень). Співрозмовником може бути спортсмен, блогер, науковець,спів ак,художник
Люба моя мамо! Я вдячна тобі за те, що ти приділяєш мені так багато уваги, що любиш так мене, лелієш. Ненько моя рідна! Не знаю, що б робила я без тебе, як жила б. Ти дала мені досвіду так багато, що, мабуть, без нього не обійшлась би я в житті. Навчила ти мене, матусю рідна, такому, якому, мабуть, не навчать навіть книжки.. Ти - найкраща, наймиліша, найдобріша, найдосвіченіша.. Звичайно, я можу говорити про твої позитивні риси вічно і безкінечно, адже ти така надзвичайна.. Дякую тобі, люба моя ненько, що ти в мене є!
До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/. Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим". Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів. Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни. Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/. Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.
Я вдячна тобі за те, що ти приділяєш мені так багато уваги, що любиш так мене, лелієш. Ненько моя рідна! Не знаю, що б робила я без тебе, як жила б. Ти дала мені досвіду так багато, що, мабуть, без нього не обійшлась би я в житті. Навчила ти мене, матусю рідна, такому, якому, мабуть, не навчать навіть книжки.. Ти - найкраща, наймиліша, найдобріша, найдосвіченіша.. Звичайно, я можу говорити про твої позитивні риси вічно і безкінечно, адже ти така надзвичайна..
Дякую тобі, люба моя ненько, що ти в мене є!
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим".
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів.
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни.
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/.
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.