Коли у мене є вільний час і натхнення, я віддаюся своїй улюбленій справі — малюванню. Малюю я на аматорському рівні, оскільки ніколи не відвідував художню школу. Але це заняття приносить мені велике задоволення і неодмінно піднімає настрій. Тож я хочу поділитися з вами своїми міркуваннями та з цього приводу.Для того щоб намалювати гарну картину, треба мати певні здібності. Звісно, це є необхідністю, якщо мова йде про створення справжнього шедевра. Але художній талант не обов’язково має бути з самого дитинства. Його можна розвинути, якщо цікавитися техніками малювання та намагатися їх освоїти. Таким чином, в цій справі дуже важлива постійна практика. Малювати треба часто й багато.
Перед створенням картини дуже важливо продумати її сюжет. Я зараз розповім про найпримітивнішу техніку малювання, що не передбачає проклеювання і ґрунтування полотна для живопису. Отже, беремо простий олівець і робимо начерк майбутнього шедевра. Далі готуємо необхідні для роботи матеріали. Зазвичай це фарби, а для простих малюнків — олівці або фломастери. Потім наводимо контури та приступаємо до розмальовування картини. При розфарбовуванні діяти треба дуже охайно, щоб не зіпсувати роботу. В цьому до використання пензликів різної товщини. Аби не вийти за встановлені контури, після кожного мазка дамо фарбі добре підсохнути.
Рано чи пізно ми всі починаємо замислюватися над своїм майбутнім — ким бути. Плекаємо мрії, ставимо якісь цілі, намагаємося їх досягти… І навіть якщо наші плани не завжди досяжні, все одно ми отримуємо досвід, розвиваємося як особистість.
Питання, ким я хочу стати в майбутньому, з деяких пір хвилює й мене. І воно виявилося непростим. Часто чую його від батьків або просто знайомих, які прагнуть до мені у пошуках свого «я». Чого зазвичай хочуть люди? Зробити кар’єру, заробити багато грошей, досягти влади або слави…
Моїх амбіцій недостатньо для того, щоб мріяти, скажімо, про владу. Я ніколи не заздрив політикам. У них нелегке життя: потрібно поступатися своїми принципами на догоду вимогам соратників. Відомі політичні діячі не вільні. В їхньому житті оселився страх. Вони не можуть пройтися вулицями без охорони, боячись розплати за свої дії або бездіяльність. Настільки ж позбавлені свободи й публічні люди, які досягли популярності або слави. Важко жити під прицілом фотокамер, побоюватися за кожен невірний крок, що може стати надбанням натовпу.
Чи хочу я стати мільйонером? Про легкі гроші, звичайно ж, не може бути й мови. Батько казав якось, що власники таких багатств не вміють їх цінувати. Часто впадають у крайнощі, швидко спускаючи свої мільйони на непотрібні речі й розваги. І самі при цьому деградують, втрачаючи людське обличчя. Так, я хочу отримати освіту, знайти гідне заняття і своєю працею заробити кошти, достатні для безбідного життя моєї сім’ї. Але ким стати за професією — поки що не вирішив.
Коли у мене є вільний час і натхнення, я віддаюся своїй улюбленій справі — малюванню. Малюю я на аматорському рівні, оскільки ніколи не відвідував художню школу. Але це заняття приносить мені велике задоволення і неодмінно піднімає настрій. Тож я хочу поділитися з вами своїми міркуваннями та з цього приводу.Для того щоб намалювати гарну картину, треба мати певні здібності. Звісно, це є необхідністю, якщо мова йде про створення справжнього шедевра. Але художній талант не обов’язково має бути з самого дитинства. Його можна розвинути, якщо цікавитися техніками малювання та намагатися їх освоїти. Таким чином, в цій справі дуже важлива постійна практика. Малювати треба часто й багато.
Перед створенням картини дуже важливо продумати її сюжет. Я зараз розповім про найпримітивнішу техніку малювання, що не передбачає проклеювання і ґрунтування полотна для живопису. Отже, беремо простий олівець і робимо начерк майбутнього шедевра. Далі готуємо необхідні для роботи матеріали. Зазвичай це фарби, а для простих малюнків — олівці або фломастери. Потім наводимо контури та приступаємо до розмальовування картини. При розфарбовуванні діяти треба дуже охайно, щоб не зіпсувати роботу. В цьому до використання пензликів різної товщини. Аби не вийти за встановлені контури, після кожного мазка дамо фарбі добре підсохнути.
Рано чи пізно ми всі починаємо замислюватися над своїм майбутнім — ким бути. Плекаємо мрії, ставимо якісь цілі, намагаємося їх досягти… І навіть якщо наші плани не завжди досяжні, все одно ми отримуємо досвід, розвиваємося як особистість.
Питання, ким я хочу стати в майбутньому, з деяких пір хвилює й мене. І воно виявилося непростим. Часто чую його від батьків або просто знайомих, які прагнуть до мені у пошуках свого «я». Чого зазвичай хочуть люди? Зробити кар’єру, заробити багато грошей, досягти влади або слави…
Моїх амбіцій недостатньо для того, щоб мріяти, скажімо, про владу. Я ніколи не заздрив політикам. У них нелегке життя: потрібно поступатися своїми принципами на догоду вимогам соратників. Відомі політичні діячі не вільні. В їхньому житті оселився страх. Вони не можуть пройтися вулицями без охорони, боячись розплати за свої дії або бездіяльність. Настільки ж позбавлені свободи й публічні люди, які досягли популярності або слави. Важко жити під прицілом фотокамер, побоюватися за кожен невірний крок, що може стати надбанням натовпу.
Чи хочу я стати мільйонером? Про легкі гроші, звичайно ж, не може бути й мови. Батько казав якось, що власники таких багатств не вміють їх цінувати. Часто впадають у крайнощі, швидко спускаючи свої мільйони на непотрібні речі й розваги. І самі при цьому деградують, втрачаючи людське обличчя. Так, я хочу отримати освіту, знайти гідне заняття і своєю працею заробити кошти, достатні для безбідного життя моєї сім’ї. Але ким стати за професією — поки що не вирішив.