Є складним реченням з безсполучниковим та
складносурядним зв язком
Хо сидить на росяній траві, а стара пам'ять його підсовує йому образи, де свіжими, яскравими фарбами
малюються події духу людського
Василько глянув навкруги: здорові дуби стояли в лісі, мов страховища, і звідусюди до нього
цупкі чорні гілки
Навкруги вила хуртовина, крутила снігом, а Василькові згадалася тепла, ясна батькова хата.
Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...
Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.
Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього.
Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм..
Про класного керівника про участь учнів 7 класу у шкільному конкурсі
Шкільний конкурс проходив з 20 березня по 27 березня. Учні 7 класу підготували стін-газети, мініатюрні сценки та пісню.
Отримали з 55 можливих. Учні здобули перемогу над учнями паралельного класу з різницею 41- ів.
Найбільш активними учасниками були такі учні: Гнатюк Катерина, Максимів Остап, Бойко Віра, Гуцульський Петро.
Безвідповідально до конкурсу віднеслися такі учні: Середюк Максим та Гострий Дмитро.
Пропоную викласти хороші оцінки активним учняв та незадовільну поведінку Безвідповідальним.
Звіт здала Петришин Г. С.