Скласті схеми до поданих речень . Схарактеризувати тип кожного речення. 1. І день іде, і ніч іде, і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. Шевченко).
2. З дерев нечутно, мов білі птахи, спурхували й сідали на намети
пухкі, легенькі кім’яхи снігу; крізь голе гілля трохи навкоси світило сонце; тут і там сяяли на стовбурах свіжі ніжно-жовті поцербини від осколків, і здавалося, що ті дерева-підранки потихеньку стогнуть, приголублені теплим у затишку промінням (Гр. Тютюнник).
3. Книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить (І. Франко).
4. Здоровенна, наче винницький казан, голова його була закустрана цілим оберемком білого снігу, довга, як помело, борода виплетена з товстих віскряків криги; товсті настовбурчені брови густо покриті білим інеєм, і сірозелені очі, наче волосожари, виблискують холодним світом (Панас Мирний).

Для чого нам навчання? Чи замислювались ви про це? Багато дітей, що навчаються в школі протягом 9 років не приділяють особливої уваги урокам, для чого їм усе це вчити, замислюватися, мислити, сидіти за домашніми завданнями по 3 години підряд. Але коли приходить час здавати ЗНО в 11 класі, молодь серйозно замислюється над навчанням. Але все вивчити за місяць неможливо. Тоді судячи з результатів екзаменів ми задаємо собі таке питання, чи потрібна взагалі молоді освіта?
Провалені іспити, тонна проблем, а тільки єдина причина - невивчені в свій час уроки. 
За сучасними винаходами науки молодь не уявляє свого життя без гаджетів, а гаджети, то перша причина невивчених уроків. 
Якщо вам потібне навчання, то кидайте все й ідіть вчити уроки. Бо колись може стати питання в горлі кісткою, чи йти в двірники, чи втрачати студентскі роки на вивчання программи, яку не вчили в школі.
Замисліться, чи потрібна вам освіта?

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий