Як ще не було початку світу, то ще не було неба, ні землі, а лишень було широке море, а на тім морі явір зелений — Древо Життя. Те Древо Життя явило богиню Ладу, а богиня Лада і дала першопоча-ток усьому — і землі, і небесам, і богам, і людям, і кожній тварі і билинці на землі, і кожній пташці та зірці в небі.
Величною і прекрасною була богиня-рожаниця. Мати Всесвіту. Коли вона — вся в сонячному промінні, в зеленій сукні і в легкій синій хустині, заквітчана різнобарвними квітками і вбрана колоссям, — проходила степами чи лісами, то все живе тягнулося до неї і славило її. І сяяла обручка в руці богині, випромінюючи у світ любов і злагоду. Особливо шанували Ладу в людських поселеннях. Адже це з її благословення приходила у світ весна, зароджувалося кохання, творилося таїнство шлюбу. З її благословення згорав сніг, а зоране й засіяне поле сповнювалося буйною силою і гнало вгору тугий проріст. З її благословення мали люди свій хліб щоденний і всілякі радощі життя. Тож після зимових холодів щоразу, як тільки на південних схилах ближніх пагорбів сходив сніг, у сині надвечір'я збиралися старе й мале на проталинах, щоб звернутися до богині Лади.
1. Запишіть подані слова разом або через дефіс.
Кисло-солодкий, міні-комп’ютер, військовозобов’язаний, лісосмуга, біохімічний, прем’єр-міністр, світловолосий, відео-файл, супер-ідея, двадцятисемирічний.
2. Перепишіть слова, вставляючи, де потрібно, апостроф.
Торф’яний, цвяшок, різьбяр, під’їхати, морквяний, миш’як, курйозний, ін’єкція, жовчю, верф'ю.
3. Запишіть слова, вставте, де потрібно, м’який знак.
Бруньці, тарілці, жменьці, жінці, Уманщина, няньчити, льотчик, ковзкий, кузня, меншість.
4. Перепишіть, вставте, де потрібно, пропущені літери.
Пристрастю, затишшя, пташиний, лібрето, областю, імміграція, кров’ю, шосе, одинадцять, голландський.
5. Перепишіть слова, позначаючи цифрою 1 історизми, а цифрою 2 – архаїзми.
1.Гетьман, дзиґар, мушкет, кольчуга, ратай, веретено,
2.Ректи, чоло, ланіти, перст.
6. Знайдіть серед поданих фразеологізмів синонімічні пари, запишіть їх.
Як п’яте колесо до воза--- як торішній сніг;
море по коліна--- хоч трава не рости;
кури не клюють--- хоч греблю гати;
робити з мухи слона--- згущувати фарби;
пасти задніх--- бути у хвості;
рукою подати---не за морями.
Лада
Як ще не було початку світу, то ще не було неба, ні землі, а лишень було широке море, а на тім морі явір зелений — Древо Життя. Те Древо Життя явило богиню Ладу, а богиня Лада і дала першопоча-ток усьому — і землі, і небесам, і богам, і людям, і кожній тварі і билинці на землі, і кожній пташці та зірці в небі.
Величною і прекрасною була богиня-рожаниця. Мати Всесвіту. Коли вона — вся в сонячному промінні, в зеленій сукні і в легкій синій хустині, заквітчана різнобарвними квітками і вбрана колоссям, — проходила степами чи лісами, то все живе тягнулося до неї і славило її. І сяяла обручка в руці богині, випромінюючи у світ любов і злагоду. Особливо шанували Ладу в людських поселеннях. Адже це з її благословення приходила у світ весна, зароджувалося кохання, творилося таїнство шлюбу. З її благословення згорав сніг, а зоране й засіяне поле сповнювалося буйною силою і гнало вгору тугий проріст. З її благословення мали люди свій хліб щоденний і всілякі радощі життя. Тож після зимових холодів щоразу, як тільки на південних схилах ближніх пагорбів сходив сніг, у сині надвечір'я збиралися старе й мале на проталинах, щоб звернутися до богині Лади.