2.«Поезія — звучання душі, адже душа не буває німою!».
3.«Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас?».
4.« Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце».
5.«Проте не забувайте, що навчитися римувати — ще не означає стати поетом.»
Докладний переказ тексту
Багато людей задає собі питання про роль поезії у нашому житті, адже і думки, і почуття чудово можна висловити прозою.
Їм здається, що краще посидіти за комп’ютером, ніж читати якісь віршики. Просто зайва трата часу. Але невже цим людям ніколи не доводилося відчути радість чи сум від почутих або прочитаних (можливо, мимоволі) кількох рядків поезії.
Поезія — це дивне звучання нашої душі, а душа ніколи не буває німою! Поетичні рядки пробуджують смуток і радість, заспокоюють або викликають біль. Цей неповторний дотик до людської душі неможливо передати словами. Поезія — це дзеркало розмаїтого духовного світу.
Досить згадати давньогрецьку легенду про гору Парнас, на якій щовесни водили танки сестри Аполлона, музи, прекрасні юні богині, покровительки мистецтв. Вони співали, Аполлон підігравав їм, перебираючи струни своєї золотої кіфари.
Кожному, звичайно, відомий вислів «зійти на Парнас». Це означає — бути прекрасним поетом, композитором, дорівнятися талантом до муз та Аполлона.
Одного разу музи так прекрасно співали, що навкруги застигло все, зачароване дивним виконанням. Гора Гелікон від того дива почала швидко рости й доросла до неба. Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударив копитом й загнав гору в землю, а на місці удару забило джерело. З того часу ця чудодійна вода допомагає поетам, додаючи натхнення та наснаги.
Мабуть, кожному хочеться посмакувати водою з цього джерела? Може, хтось пробує віршувати? Це дуже добре. Але потрібно пам’ятати, що навчитися римувати рядки, не означає бути поетом. Не хизуйтеся перед друзями кожним створеним вами рядком, не поспішайте надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі!
1) Йшла вона з ненькою Варварушкою купатися в озері; а в лісі, як навмисне, ягідка за ягідкою – стигла суниця так і заманює глибше в гущавину (М.Телешов «Крупеничка»). 2) Роздав він скоріше всі залишки, струснув порожнею торбинкою, вклонився всім на прощання і пішов потихеньку своїм шляхом, спираючись на палицю (М.Телешов «Крупеничка). 3) І тільки-но він її поцілував, красуня розплющила очі, прокинулась і привітно глянула на нього (Ш. Перро «Зачарована красуня»). 4) Але хоч яким би спокійним було море - завжди коло берега воно ледь-ледь коливалося, вода злегка підіймалася, як груди дитини, що спить (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»). 5. Еліза думала, що вона все ще бачить сон, - так дивно було летіти в повітрі, високо над морем (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»).
Прислівники дії відповідають на питання: як? яким чином? (як? – навмисне, потихеньку, привітно, злегка, високо).
Відповідь:
План тексту
1.«Навіщо оті вірші? Кому здалася ваша поезія?...».
2.«Поезія — звучання душі, адже душа не буває німою!».
3.«Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас?».
4.« Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце».
5.«Проте не забувайте, що навчитися римувати — ще не означає стати поетом.»
Докладний переказ тексту
Багато людей задає собі питання про роль поезії у нашому житті, адже і думки, і почуття чудово можна висловити прозою.
Їм здається, що краще посидіти за комп’ютером, ніж читати якісь віршики. Просто зайва трата часу. Але невже цим людям ніколи не доводилося відчути радість чи сум від почутих або прочитаних (можливо, мимоволі) кількох рядків поезії.
Поезія — це дивне звучання нашої душі, а душа ніколи не буває німою! Поетичні рядки пробуджують смуток і радість, заспокоюють або викликають біль. Цей неповторний дотик до людської душі неможливо передати словами. Поезія — це дзеркало розмаїтого духовного світу.
Досить згадати давньогрецьку легенду про гору Парнас, на якій щовесни водили танки сестри Аполлона, музи, прекрасні юні богині, покровительки мистецтв. Вони співали, Аполлон підігравав їм, перебираючи струни своєї золотої кіфари.
Кожному, звичайно, відомий вислів «зійти на Парнас». Це означає — бути прекрасним поетом, композитором, дорівнятися талантом до муз та Аполлона.
Одного разу музи так прекрасно співали, що навкруги застигло все, зачароване дивним виконанням. Гора Гелікон від того дива почала швидко рости й доросла до неба. Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударив копитом й загнав гору в землю, а на місці удару забило джерело. З того часу ця чудодійна вода допомагає поетам, додаючи натхнення та наснаги.
Мабуть, кожному хочеться посмакувати водою з цього джерела? Може, хтось пробує віршувати? Це дуже добре. Але потрібно пам’ятати, що навчитися римувати рядки, не означає бути поетом. Не хизуйтеся перед друзями кожним створеним вами рядком, не поспішайте надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі!
Пояснення:
1) Йшла вона з ненькою Варварушкою купатися в озері; а в лісі, як навмисне, ягідка за ягідкою – стигла суниця так і заманює глибше в гущавину (М.Телешов «Крупеничка»). 2) Роздав він скоріше всі залишки, струснув порожнею торбинкою, вклонився всім на прощання і пішов потихеньку своїм шляхом, спираючись на палицю (М.Телешов «Крупеничка). 3) І тільки-но він її поцілував, красуня розплющила очі, прокинулась і привітно глянула на нього (Ш. Перро «Зачарована красуня»). 4) Але хоч яким би спокійним було море - завжди коло берега воно ледь-ледь коливалося, вода злегка підіймалася, як груди дитини, що спить (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»). 5. Еліза думала, що вона все ще бачить сон, - так дивно було летіти в повітрі, високо над морем (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»).
Прислівники дії відповідають на питання: як? яким чином? (як? – навмисне, потихеньку, привітно, злегка, високо).