"Дивіться, дивіться! Хтось іде!" "Цікаво стежити за цим мислителем і витівником, за цим континентом образності..." "О, а хіба ти забув: підемо дивитись, як сонце сходить." "Ти ж просив, щоб тебе збудили. Вставай." "Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду любою для того, що спокусився красою?" И со словами автора: У цілого війська девіз був один: "За волю, за рідну країну!" «Скинься, рибо», — думаю, — скидається риба (О. Довженко). «Ось я йду!» — обізвалась Зима. Гість каже: “Ніби ти сонце, щоб усіх обігріти?” “Самі, чи що, падають у воду?”— спитав я «Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?»
"Цікаво стежити за цим мислителем і витівником, за цим континентом образності..."
"О, а хіба ти забув: підемо дивитись, як сонце сходить."
"Ти ж просив, щоб тебе збудили. Вставай."
"Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду любою для того, що спокусився красою?"
И со словами автора:
У цілого війська девіз був один: "За волю, за рідну країну!"
«Скинься, рибо», — думаю, — скидається риба (О. Довженко). «Ось я йду!» — обізвалась Зима.
Гість каже: “Ніби ти сонце, щоб усіх обігріти?”
“Самі, чи що, падають у воду?”— спитав я
«Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?»