У кожної людини, звичайно, своє уявлення про щастя. Хтось мріє про шматок хліба, хтось про власний острів, а хтось хоче прочитати рідкісну книгу або побачити твір мистетва. У наш час, коли для багатьох людей матеріальне важить більше за все на світі, треба нагадувати людям, що є й інші цінності, інші бажання й мрії. Яке щастя мати можливість отримати омріяну професію, працювати за покликанням. Ну і звичайно отримувати за це достойну платню. Адже тоді не треба замислюватись над проблемою де взяти гроші на... Можна прцювати, читати книги, мандрувати і робити ще багато цікавих речей. Отже, зміст поняття "щастя" залежить від суспільства, його рівня розвитку, рівня освіи суспільства і його членів.
Якщо людина неосвічена, "темна", у неї немає ніякої цікавості до світу, який її оточує. "Ситий голодного не розуміє", - кажуть в народі. І недаремно. Людину треба нагодувати, вивчити, розвинути духовно. І вона потягнеться до світлого.
Що потрібно сучасному школяреві: хороші оцінки чи міцні знання?
Як на багато інших питань із філософським підтекстом, так і на це питання не існує однозначної відповіді. Адже що таке "сучасний школяр"? Чи це вид тварини, що його можна охарактеризувати, не боячись підпасти під вплив стереотипів і уникнувши штампованого мислення? Чи можна взагалі виявити серед нинішньої молоді тип "сучасного школяра"?
Я вважаю, що ні. Адже кожна людина індивідуальна, зі своїм світосприйняттям, зі своїм внутрішнім світом, і міряти всіх однією мірою - серйозна помилка. Відповідно, у кожного школяра своє ставлення до навчання. Це не залежить від епохи: як відмінники, так і двієчники існували завжди. Комусь щиро цікава історія, він приймає участь в олімпіадах, читає додаткові матеріали, а фізику цей загадковий "хтось" ледве-ледве витягає на вісімку, аби тільки не зіпсувати табеля. Іншого взагалі не хвилює навчання: він майбутній спортсмен, і оцінки йому потрібні лише для того, щоб вступити до відповідного навчального закладу. Третій із фанатизмом ставиться до своїх оцінок, бо так привчили родичі, четвертий з точно такою ж одержимістю пильнує свої знання, не піклуючись про те, що ставить вчитель до щоденника.
Як ми бачимо, неможливо серед такої різноманітності виділити спільні риси та впорядкувати їх, як тип "сучасного школяра". Проте, чи ми діти двадцятого, чи двадцять першого століття, нам завжди потрібні знання, адже без них просто неможливо вижити у світі одному. Світ змінився, в ньому забагато небезпечних речей, які не можна просто оминати, їх вивчають з усією обережністю, бо твердження про те, що людина - цар природи давно втратило свою актуальність.
Я не впевнена щодо абзаців, якщо щось не так, розставте самостійно.
У кожної людини, звичайно, своє уявлення про щастя. Хтось мріє про шматок хліба, хтось про власний острів, а хтось хоче прочитати рідкісну книгу або побачити твір мистетва. У наш час, коли для багатьох людей матеріальне важить більше за все на світі, треба нагадувати людям, що є й інші цінності, інші бажання й мрії. Яке щастя мати можливість отримати омріяну професію, працювати за покликанням. Ну і звичайно отримувати за це достойну платню. Адже тоді не треба замислюватись над проблемою де взяти гроші на... Можна прцювати, читати книги, мандрувати і робити ще багато цікавих речей. Отже, зміст поняття "щастя" залежить від суспільства, його рівня розвитку, рівня освіи суспільства і його членів.
Якщо людина неосвічена, "темна", у неї немає ніякої цікавості до світу, який її оточує. "Ситий голодного не розуміє", - кажуть в народі. І недаремно. Людину треба нагодувати, вивчити, розвинути духовно. І вона потягнеться до світлого.
Що потрібно сучасному школяреві: хороші оцінки чи міцні знання?
Як на багато інших питань із філософським підтекстом, так і на це питання не існує однозначної відповіді. Адже що таке "сучасний школяр"? Чи це вид тварини, що його можна охарактеризувати, не боячись підпасти під вплив стереотипів і уникнувши штампованого мислення? Чи можна взагалі виявити серед нинішньої молоді тип "сучасного школяра"?
Я вважаю, що ні. Адже кожна людина індивідуальна, зі своїм світосприйняттям, зі своїм внутрішнім світом, і міряти всіх однією мірою - серйозна помилка. Відповідно, у кожного школяра своє ставлення до навчання. Це не залежить від епохи: як відмінники, так і двієчники існували завжди. Комусь щиро цікава історія, він приймає участь в олімпіадах, читає додаткові матеріали, а фізику цей загадковий "хтось" ледве-ледве витягає на вісімку, аби тільки не зіпсувати табеля. Іншого взагалі не хвилює навчання: він майбутній спортсмен, і оцінки йому потрібні лише для того, щоб вступити до відповідного навчального закладу. Третій із фанатизмом ставиться до своїх оцінок, бо так привчили родичі, четвертий з точно такою ж одержимістю пильнує свої знання, не піклуючись про те, що ставить вчитель до щоденника.
Як ми бачимо, неможливо серед такої різноманітності виділити спільні риси та впорядкувати їх, як тип "сучасного школяра". Проте, чи ми діти двадцятого, чи двадцять першого століття, нам завжди потрібні знання, адже без них просто неможливо вижити у світі одному. Світ змінився, в ньому забагато небезпечних речей, які не можна просто оминати, їх вивчають з усією обережністю, бо твердження про те, що людина - цар природи давно втратило свою актуальність.
Я не впевнена щодо абзаців, якщо щось не так, розставте самостійно.