Действия украинских националистов против немецких оккупантов — вооружённое противодействие германской оккупационной администрации со стороны Украинской повстанческой армии (УПА) и других украинских националистических организаций. Активно началось с весны 1943 года, после того, как на III конференции ОУН(б) было принято решение выступить против немецких оккупантов, отряды УПА начали нападать на немецкие опорные пункты на Волыни[7].
Весна-осень 1943 — период наиболее интенсивных боев УПА с немцами на Волыни (основной период «антинемецкого фронта»). УПА захватывает отдельные населенные пункты на Западной Украине где создает собственную администрацию (например, «Колковская республика»), пытается противодействовать хозяйственной деятельности немцев, ведет оборонительные бои (антипартизанские акции Эриха фон дем Бах-Залевского и Ганса Прюцмана)[8][9][10][11][12]. УПА осуществит сотни нападений на полицейские участки, обозы и склады вермахта, главным образом с целью добычи оружия, снаряжения и продовольствия, и заявить о себе как о защитнике прав украинского народа[13].
Летом 1943 в Галичине ОУН-Б создало аналог УПА — Украинскую народную самооборону. Задача УНС заключалась в рас действий УПА на Галичину. Название УНС, вместо УПА использовалось, чтобы не подставлять под удар немцев организационные мероприятия в дистрикте Галиция, где были другие оккупационные условия. УНС готовится для борьбы против СССР, но оборонительных боев с немцами все же избежать не получилось. Параллельно продолжается набор добровольцев в дивизии "Галичина". Со временем УНС меняет название на УПА-Запад.
В начале 1944 года УПА фактически свернёт антигерманский фронт и постепенно будет налаживать взаимовыгодные отношения с СС, вермахтом и СД с целью совместных боевых действий против Красной Армии. Осенью 1944 конфликт УПА с немцами полностью прекращается, потому что завершается немецкая оккупация Украины. Немецкая пропаганда начинает одобрительно отзываться об УПА[14]. Начнутся попытки немцев привлечь украинское освободительное движение на свою сторону (освобождение политических узников, создание УНК и УНА).
Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Всі ми різні, але кожен із нас неповторний. Недарма вчителі, батьки, наші рідні хочуть зробити із нас гідну людину. Щоб усі знайшли місце у житті.
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Але на помилках вчимося... Це нормально. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – принципи моралі.
Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
В нашому житті зустрічається багато чого: радість, горе, випробовування, страждання, нагорода, щастя, кохання... Життя складне, адже разом з цим ми стикаємося з підлістю, зрадою, лицемірством, ненавистю від інших. Чи заслуговують вона гідності в суспільстві? Ні, проте це не так важливо, адже тільки від нас залежить: чи гідно саме ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Насправді в житті нелегко знайти вірну дорогу, бо ж моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві вже давно докірно зламані, а людське життя... Воно нічого не важить.
Сьогодні, як ніколи,гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті-решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною з великої літери.
Действия украинских националистов против немецких оккупантов — вооружённое противодействие германской оккупационной администрации со стороны Украинской повстанческой армии (УПА) и других украинских националистических организаций. Активно началось с весны 1943 года, после того, как на III конференции ОУН(б) было принято решение выступить против немецких оккупантов, отряды УПА начали нападать на немецкие опорные пункты на Волыни[7].
Весна-осень 1943 — период наиболее интенсивных боев УПА с немцами на Волыни (основной период «антинемецкого фронта»). УПА захватывает отдельные населенные пункты на Западной Украине где создает собственную администрацию (например, «Колковская республика»), пытается противодействовать хозяйственной деятельности немцев, ведет оборонительные бои (антипартизанские акции Эриха фон дем Бах-Залевского и Ганса Прюцмана)[8][9][10][11][12]. УПА осуществит сотни нападений на полицейские участки, обозы и склады вермахта, главным образом с целью добычи оружия, снаряжения и продовольствия, и заявить о себе как о защитнике прав украинского народа[13].
Летом 1943 в Галичине ОУН-Б создало аналог УПА — Украинскую народную самооборону. Задача УНС заключалась в рас действий УПА на Галичину. Название УНС, вместо УПА использовалось, чтобы не подставлять под удар немцев организационные мероприятия в дистрикте Галиция, где были другие оккупационные условия. УНС готовится для борьбы против СССР, но оборонительных боев с немцами все же избежать не получилось. Параллельно продолжается набор добровольцев в дивизии "Галичина". Со временем УНС меняет название на УПА-Запад.
В начале 1944 года УПА фактически свернёт антигерманский фронт и постепенно будет налаживать взаимовыгодные отношения с СС, вермахтом и СД с целью совместных боевых действий против Красной Армии. Осенью 1944 конфликт УПА с немцами полностью прекращается, потому что завершается немецкая оккупация Украины. Немецкая пропаганда начинает одобрительно отзываться об УПА[14]. Начнутся попытки немцев привлечь украинское освободительное движение на свою сторону (освобождение политических узников, создание УНК и УНА).
Объяснение:
Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Всі ми різні, але кожен із нас неповторний. Недарма вчителі, батьки, наші рідні хочуть зробити із нас гідну людину. Щоб усі знайшли місце у житті.
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Але на помилках вчимося... Це нормально. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – принципи моралі.
Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
В нашому житті зустрічається багато чого: радість, горе, випробовування, страждання, нагорода, щастя, кохання... Життя складне, адже разом з цим ми стикаємося з підлістю, зрадою, лицемірством, ненавистю від інших. Чи заслуговують вона гідності в суспільстві? Ні, проте це не так важливо, адже тільки від нас залежить: чи гідно саме ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Насправді в житті нелегко знайти вірну дорогу, бо ж моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві вже давно докірно зламані, а людське життя... Воно нічого не важить.
Сьогодні, як ніколи,гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті-решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною з великої літери.