Настала осінь. Сонце гріє ще майже по-літньому, прагнучи віддати останнє нерозтрачене тепло. На блакитному і чистому небі ще майже немає хмар. Тільки вітер став більш холодним і різким, нагадуючи про те, що на дворі вже вересень місяць. Серед яскравої зелені помітні перші провісники осені: жовті і червоні листя. Скоро вони опаде з дерев і покриють собою всі дороги і доріжки.Птахи вже починають збиратися в зграї, готуються до тривалого перельоту в теплі краї. Ще чується звідусіль їх веселий гомін, щебетання, які незабаром вщухнуть до нової весни. Ще не почався сезон затяжних і бурхливих злив, однак небо вже зрідка хмуриться. Іноді на землю проливається дощ, але калюжі висихають тут же під останніми ласкавими променями сонця.Вранці стає холодніше. Небо в цей час дивно прозоре, чисте і високе. Здається, ніби усилившийся вітер розігнав всі хмари, розметав їх по далеких куточках, щоб ніщо не заважало сонця дарувати нам своє тепло. Поряд з червоним листям червоніють і ягоди. Всі чагарники ніби спеціально прикрасити до початку осені. Ягоди різних розмірів тихенько погойдуються, привертаючи уваги птахів і маленьких звірків, які роблять запаси на зиму. У повітрі стоїть особливий осінній аромат: запах свіжоскошеної трави, нагрітої за літо землі і стиглих яблук.Природа одягається в яскраві осінні фарби, прагнучи покрасуватися перед приходом чорно-білої зими. Це схоже на прощальний карнавал, де золота осінь прагне показати всю свою красу. Швидкість і різкість спекотного літа йдуть, поступаючись місцем поважності і неквапливості, що більше відповідає нинішньому часу року. Навіть докучливі комахи, раніше практично невловимі, тепер починають впадати в сплячку. Їх рухи, повільні і сонні, не дають забути про те, що осінь вже на порозі.Але, перш ніж остаточно похолодає і зблякнуть яскраві фарби, належить ще порадіти останній привіт від теплої пори року: бабиного літа. Ця межа між літом і восени по-особливому яскрава і помітна. Вона наче всотала в себе найбільш яскраві і теплі фарби, поєднала тепло і яскравість літа з повільністю і затишком осені. У цей час можна насолодитися останнім теплом і, під променями вже похолодевшие, але все ще теплого сонечка, помріяти про майбутнє спекотне літо.
Розгортаю словник, читаю: рахувати – називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму. Вмикаю телевізор, чую у виступах депутатів (та хіба тільки в їхніх?): “Я рахую, що так робити не можна”, “Рахую за необхідне вам нагадати...” Виходить, що й такий зміст є в цього дієслова? Ольга Друзенко, домогосподарка”. Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні, а саме “називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму”. Рахувати хвилини, дошкільнятко вже вміє рахувати, рахувати гроші. А для вираження поняття “мати свою думку; давати якусь оцінку” годиться інше слово – вважати. Тож правильно буде: “Я вважаю, що так чинити не можна”, “Вважаю за потрібне вам нагадати...” Розгортаю словник, читаю: рахувати – називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму. Вмикаю телевізор, чую у виступах депутатів (та хіба тільки в їхніх?): “Я рахую, що так робити не можна”, “Рахую за необхідне вам нагадати...” Виходить, що й такий зміст є в цього дієслова? Ольга Друзенко, домогосподарка”. Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні, а саме “називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму”. Рахувати хвилини, дошкільнятко вже вміє рахувати, рахувати гроші. А для вираження поняття “мати свою думку; давати якусь оцінку” годиться інше слово – вважати. Тож правильно буде: “Я вважаю, що так чинити не можна”, “Вважаю за потрібне вам нагадати...”
Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні, а саме “називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму”. Рахувати хвилини, дошкільнятко вже вміє рахувати, рахувати гроші. А для вираження поняття “мати свою думку; давати якусь оцінку” годиться інше слово – вважати. Тож правильно буде: “Я вважаю, що так чинити не можна”, “Вважаю за потрібне вам нагадати...”
Розгортаю словник, читаю: рахувати – називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму. Вмикаю телевізор, чую у виступах депутатів (та хіба тільки в їхніх?): “Я рахую, що так робити не можна”, “Рахую за необхідне вам нагадати...” Виходить, що й такий зміст є в цього дієслова? Ольга Друзенко, домогосподарка”.
Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні, а саме “називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму”. Рахувати хвилини, дошкільнятко вже вміє рахувати, рахувати гроші. А для вираження поняття “мати свою думку; давати якусь оцінку” годиться інше слово – вважати. Тож правильно буде: “Я вважаю, що так чинити не можна”, “Вважаю за потрібне вам нагадати...”