1. Комплімент (див. Гл. 7, 15) передбачає похвалу, вислів приємних, листяних для співрозмовника суджень. Для того щоб комплімент не виглядав грубими лестощами або не привів до комунікативної невдачі, потрібно подивитися на потенційного співрозмовника і похвалити його за те, що насправді гідно похвали. При висловленні компліменту треба намагатися бути щирим. Комплімент не вимагає обов'язкової лаконічності, наприклад слова про те, що співробітник фірми справляється зі своїми обов'язками краще, ніж його попередники, можна доповнити вказівкою па те, що всі папери, що відносяться до його компетенції, знаходяться тепер в ідеальному порядку.Якщо є побоювання, що комплімент не буде прийнятий через особливості характеру або національного менталітету (відомо, наприклад, що росіяни частіше починають применшувати свої достоїнства, ніж дякувати за комплімент), а також з причини негативного ставлення до мовця або небажання "піддаватися впливу" , доцільно завершити його питанням, яке не дасть можливості спростувати сказане: "Чудова зачіска! Хто тебе так добре постриг?"Слід пам'ятати, що непомірні похвали можуть бути сприйняті негативно, а комплімент, зроблений безпосередньо перед тим, як про що-небудь попросити співрозмовника, занадто явно демонструє маніпулятивні наміри. 3. Контраст. Прийом, заснований на протиставленні того, що було до спілкування зі співрозмовником або до звернення до його послуг (все було погано), і ситуації зараз (стало добре). Варіант цього ж прийому - вказівка на те, що всі повинно бути добре:У нас було стільки проблем з реорганізацією (ремонтом, автомобілем, переїздом), але тепер-то, після того, як за справу взялися ви, справа піде (все буде добре).4. "варіюється повтор" - це багаторазове повторення однієї і тієї ж інформації, або дослівне, або за до різних формулювань, що мають одне і те ж значення. Подібне повторення доречно не завжди, оскільки може призвести до подразнення співрозмовника і втрати контакту з ним. Однак у ситуаціях, коли іншого виходу немає, можна повторювати одне і те ж, використовуючи близькі за значенням конструкції, наприклад:Так не має бути...Цього не може бути...Це абсолютно неможливо ...Цієї деталі (фразі, затвердженню) тут не місце ...І все-таки ми повинні змінити це ...Я можу бути задоволений тільки при зміні ... 7. Загальновідомі, банальні істини. Сутність прийому полягає в тому, що вирікається думка, з якою неможливо не погодитися (загальноприйнята істина, виражена прислів'ям або приказкою, популярної літературної цитатою, фразою відомого політичного діяча або історичної особи, поширеним висловом): "Скільки людей , стільки думок "; "Все тече, все змінюється"; "Від великого до смішного один крок"; "Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику"; "Повторення мати навчання"; "Часи змінюються, і ми змінюємося з ними"; "Глас народу - глас божий"; "Вустами немовляти глаголить істина" і т.д. Подібні висловлювання змушують співрозмовника, по-перше, підсвідомо більше довіряти мовця, а по-друге, готують грунт рішенням, вигідному для того, хто банальну істину вимовив:"Часто люди помиляються, довіряючи першому враженню" (при необхідності вселити думку про те, що потрібно переглянути погляд на якусь ситуацію або думку про людину);"Діловій людині доводиться підписувати багато документів" (тут дається установка на позитивне ставлення до підпису на якомусь документі);"Іноді вже при першій зустрічі у людей виникає довіра один до одного" (створення установки на довіру).
Президент Сміт виявляв свою любов до інших безліччю проявів співчуття. Один гач зауважив: “Для Президента Сміта притаманним було докладати всіх зусиль, щоб особисто втішити й благословити багатьох людей, які були хворими, які були пригніченими і які мали підставу бути вдячними за його веселе підбадьорювання. Звичною справою було бачити його до і після свого робочого дня в лікарняних коридорах, коли він переходив з палати в палату, благословляючи, підбадьорюючи і піднімаючи настрій своєю несподіваною появою в тих місцях, де за його відвідини, що приносили втіху й заспокоєння, були так вдячні. … Для нього було притаманним йти туди, де, як він відчував, він може надати до й підбадьорити”3.
Президент Томас С. Монсон навів один конкретний приклад того, як Президент Сміт доклав всіх зусиль, щоб виявити любов до людини, яка цього потребувала:
“Одного холодного морозного ранку бригада прибиральників вулиці [в Солт-Лейк-Сіті] звільняла вуличні водостоки від великих кусків льоду. Постійним працівникам допомагали тимчасові, яким вкрай необхідна була робота. Один з них мав на собі тільки легкий светр і потерпав від холоду. Поруч з бригадою зупинився стрункий чоловік з гарно підстриженою бородою і сказав тому працівнику: “У такий ранок вам треба щось тепліше за светр. Де ваше пальто?” Працівник відповів, що в нього немає пальта. Тоді перехожий зняв своє пальто і передав його робітникові, кажучи: “Це пальто тепер ваше. Воно з товстої вовни, і вам у ньому буде тепло. Я працюю недалеко, на тому боці вулиці”. Це була Південна храмова вулиця. Цим добрим самарянином, який без пальта увійшов у дім Церковної адміністрації, щоб виконувати свою щоденну роботу, був Президент Джордж Альберт Сміт—Президент Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Цей безкорисливий вияв щедрості вказав на ніжність його серця. Справді, він був сторожем брата свого”4 [Див. рекомендацію 1 на сторінці 18].Джордж Альберт Сміт був добре відомий своєю здатністю любити інших людей. Президент Дж. Рубен Кларк молодший, один з його радників у Першому Президентстві, сказав про нього: “Справжнє його ім’я було Любов. … Він дарував свою любов кожному, кого зустрічав. Він дарував свою любов усім, кого й не зустрічав”
Ми дивимося на всіх чоловіків як на наших братів, а на всіх жінок—як на наших сестер; ми дивимося на кожну людську істоту, яка існує у світі, як на дитя нашого Батька, і віримо, що оскільки кожний створений за подобою Батька, то кожний і успадковує іскру божественності, яка, якщо її розвивати, підготує нас до повернення в Його присутність. …
Так ми розуміємо мету нашого існування у світі, і це розуміння пояснює нашу зацікавленість в ближніх. Багато хто вважав, що ми зосереджені лише на самих собі, і дехто думав, що ми обмежуємося лише своїм колом. У дійсності ж ми дивимося на кожну дитину, що народжується у світі, як на сина чи дочку Бога, як на нашого брата чи нашу сестру, і ми відчуваємо, що наше щастя не буде повним у небесному царстві без наших сімей і тих наших друзів чи товаришів, з якими ми познайомилися і чиїм інтересам ми приділяємо так багато свого часу на землі
Для того щоб комплімент не виглядав грубими лестощами або не привів до комунікативної невдачі, потрібно подивитися на потенційного співрозмовника і похвалити його за те, що насправді гідно похвали. При висловленні компліменту треба намагатися бути щирим. Комплімент не вимагає обов'язкової лаконічності, наприклад слова про те, що співробітник фірми справляється зі своїми обов'язками краще, ніж його попередники, можна доповнити вказівкою па те, що всі папери, що відносяться до його компетенції, знаходяться тепер в ідеальному порядку.Якщо є побоювання, що комплімент не буде прийнятий через особливості характеру або національного менталітету (відомо, наприклад, що росіяни частіше починають применшувати свої достоїнства, ніж дякувати за комплімент), а також з причини негативного ставлення до мовця або небажання "піддаватися впливу" , доцільно завершити його питанням, яке не дасть можливості спростувати сказане: "Чудова зачіска! Хто тебе так добре постриг?"Слід пам'ятати, що непомірні похвали можуть бути сприйняті негативно, а комплімент, зроблений безпосередньо перед тим, як про що-небудь попросити співрозмовника, занадто явно демонструє маніпулятивні наміри.
3. Контраст. Прийом, заснований на протиставленні того, що було до спілкування зі співрозмовником або до звернення до його послуг (все було погано), і ситуації зараз (стало добре). Варіант цього ж прийому - вказівка на те, що всі повинно бути добре:У нас було стільки проблем з реорганізацією (ремонтом, автомобілем, переїздом), але тепер-то, після того, як за справу взялися ви, справа піде (все буде добре).4. "варіюється повтор" - це багаторазове повторення однієї і тієї ж інформації, або дослівне, або за до різних формулювань, що мають одне і те ж значення. Подібне повторення доречно не завжди, оскільки може призвести до подразнення співрозмовника і втрати контакту з ним. Однак у ситуаціях, коли іншого виходу немає, можна повторювати одне і те ж, використовуючи близькі за значенням конструкції, наприклад:Так не має бути...Цього не може бути...Це абсолютно неможливо ...Цієї деталі (фразі, затвердженню) тут не місце ...І все-таки ми повинні змінити це ...Я можу бути задоволений тільки при зміні ...
7. Загальновідомі, банальні істини. Сутність прийому полягає в тому, що вирікається думка, з якою неможливо не погодитися (загальноприйнята істина, виражена прислів'ям або приказкою, популярної літературної цитатою, фразою відомого політичного діяча або історичної особи, поширеним висловом): "Скільки людей , стільки думок "; "Все тече, все змінюється"; "Від великого до смішного один крок"; "Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику"; "Повторення мати навчання"; "Часи змінюються, і ми змінюємося з ними"; "Глас народу - глас божий"; "Вустами немовляти глаголить істина" і т.д. Подібні висловлювання змушують співрозмовника, по-перше, підсвідомо більше довіряти мовця, а по-друге, готують грунт рішенням, вигідному для того, хто банальну істину вимовив:"Часто люди помиляються, довіряючи першому враженню" (при необхідності вселити думку про те, що потрібно переглянути погляд на якусь ситуацію або думку про людину);"Діловій людині доводиться підписувати багато документів" (тут дається установка на позитивне ставлення до підпису на якомусь документі);"Іноді вже при першій зустрічі у людей виникає довіра один до одного" (створення установки на довіру).
Президент Сміт виявляв свою любов до інших безліччю проявів співчуття. Один гач зауважив: “Для Президента Сміта притаманним було докладати всіх зусиль, щоб особисто втішити й благословити багатьох людей, які були хворими, які були пригніченими і які мали підставу бути вдячними за його веселе підбадьорювання. Звичною справою було бачити його до і після свого робочого дня в лікарняних коридорах, коли він переходив з палати в палату, благословляючи, підбадьорюючи і піднімаючи настрій своєю несподіваною появою в тих місцях, де за його відвідини, що приносили втіху й заспокоєння, були так вдячні. … Для нього було притаманним йти туди, де, як він відчував, він може надати до й підбадьорити”3.
Президент Томас С. Монсон навів один конкретний приклад того, як Президент Сміт доклав всіх зусиль, щоб виявити любов до людини, яка цього потребувала:
“Одного холодного морозного ранку бригада прибиральників вулиці [в Солт-Лейк-Сіті] звільняла вуличні водостоки від великих кусків льоду. Постійним працівникам допомагали тимчасові, яким вкрай необхідна була робота. Один з них мав на собі тільки легкий светр і потерпав від холоду. Поруч з бригадою зупинився стрункий чоловік з гарно підстриженою бородою і сказав тому працівнику: “У такий ранок вам треба щось тепліше за светр. Де ваше пальто?” Працівник відповів, що в нього немає пальта. Тоді перехожий зняв своє пальто і передав його робітникові, кажучи: “Це пальто тепер ваше. Воно з товстої вовни, і вам у ньому буде тепло. Я працюю недалеко, на тому боці вулиці”. Це була Південна храмова вулиця. Цим добрим самарянином, який без пальта увійшов у дім Церковної адміністрації, щоб виконувати свою щоденну роботу, був Президент Джордж Альберт Сміт—Президент Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Цей безкорисливий вияв щедрості вказав на ніжність його серця. Справді, він був сторожем брата свого”4 [Див. рекомендацію 1 на сторінці 18].Джордж Альберт Сміт був добре відомий своєю здатністю любити інших людей. Президент Дж. Рубен Кларк молодший, один з його радників у Першому Президентстві, сказав про нього: “Справжнє його ім’я було Любов. … Він дарував свою любов кожному, кого зустрічав. Він дарував свою любов усім, кого й не зустрічав”Ми дивимося на всіх чоловіків як на наших братів, а на всіх жінок—як на наших сестер; ми дивимося на кожну людську істоту, яка існує у світі, як на дитя нашого Батька, і віримо, що оскільки кожний створений за подобою Батька, то кожний і успадковує іскру божественності, яка, якщо її розвивати, підготує нас до повернення в Його присутність. …
Так ми розуміємо мету нашого існування у світі, і це розуміння пояснює нашу зацікавленість в ближніх. Багато хто вважав, що ми зосереджені лише на самих собі, і дехто думав, що ми обмежуємося лише своїм колом. У дійсності ж ми дивимося на кожну дитину, що народжується у світі, як на сина чи дочку Бога, як на нашого брата чи нашу сестру, і ми відчуваємо, що наше щастя не буде повним у небесному царстві без наших сімей і тих наших друзів чи товаришів, з якими ми познайомилися і чиїм інтересам ми приділяємо так багато свого часу на землі