У нашому світі дуже багато жорстокості й несправедливості, і деякі люди уже навіть не розуміють усієї гіркоти свого становища. А можливо, колись усе починалося з недбало кинутого мимо смітника, чи камінця, пожбуреного у пташку. Бо, як зазначає народна мудрість "Посієш вчинок - виросте характер". Але це стосується не тільки негативних, а й позитивних проявів людської особистості. Якось один хлопчик з нашого двору спіймав метелика та посадив у сірникову коробку, а коли йому набридло гратися, намірився кинути метелика в калюжу. Але тут утрутилася його бабуся, котра до того сиділа на лаві й куняла на сонечку. Вона пояснила онукові, що метелик - теж жива істота, яка відчуває те ж, що і людина.Хлопчик почервонів і негайно випустив комашку. З тих пір він милосердно ставиться до усього живого, а іноді навіть соромить однолітків, коли ті знущаються зі слабших. Отже, зрозуміло, що усе починається з малого, тобто дитинства. Тому кожному змалку потрібно привчатися робити добрі справи, допомагати іншим. І тоді наш характер буде якомога ближчий до ідеалу.«Скільки людей – стільки й характерів», – часто повторюємо ми. І це дійсно так, двох однакових людей немає, і навіть близнюки, яких не відрізнити на перший погляд, на другий виявляються зовсім різними людьми. Люди мають різні системи цінностей, захоплення, принципи й світогляд, по-різному реагують на зовнішні подразники. Характер людини обумовлює її вчинки, з яких і складається життя.
Я погоджуюся з думкою, що навчатися ніколи не пізно, адже все життя людина вчиться. І якщо хтось цього не розуміє і перестає вчитися, то він багато втрачає, бо наука йде вперед, як і все життя.
Виходить, немає чого соромитися того, що колись не встиг здобути вищу освіту або другу вищу, а часом і середньої хтось не має. Та не це біда, коли людина розуміє, що вчитися треба, коли вона ладна подолати всі перешкоди, щоб тільки вчитися. Біда, коли людина не розуміє цінності знання і ставиться до освіти прагматично: оце пригодиться в житті, а це незрозуміло навіщо вчити. Не секрет, що освіта дає людині можливість більш вільно орієнтуватися у світі, дає справжнє розуміння про все навколо. Отож і виходить, що вчитися ніколи не пізно поки є життя, треба вчитися далі. Наразі у світі неабиякої популярності набула освіта для людей зрілого віку. І це не випадково, це не примха стареча, а сформована свідома потреба людини дізнатися якомога більше Викликає справжнє захоплення те, як прагнуть старенькі вчитися, бо для них це і є життя. Ніхто з них, мабуть, не скиглитиме про те, що вже, мовляв, пора збиратися на цвинтар, чого б його сушити мізок. Вони розуміють, що вчитися — значить сподіватися на краще і продовжувати жити. З усього сказаного видно, що вчитися й справді ніколи не пізно.
Якось один хлопчик з нашого двору спіймав метелика та посадив у сірникову коробку, а коли йому набридло гратися, намірився кинути метелика в калюжу. Але тут утрутилася його бабуся, котра до того сиділа на лаві й куняла на сонечку. Вона пояснила онукові, що метелик - теж жива істота, яка відчуває те ж, що і людина.Хлопчик почервонів і негайно випустив комашку. З тих пір він милосердно ставиться до усього живого, а іноді навіть соромить однолітків, коли ті знущаються зі слабших.
Отже, зрозуміло, що усе починається з малого, тобто дитинства. Тому кожному змалку потрібно привчатися робити добрі справи, допомагати іншим. І тоді наш характер буде якомога ближчий до ідеалу.«Скільки людей – стільки й характерів», – часто повторюємо ми. І це дійсно так, двох однакових людей немає, і навіть близнюки, яких не відрізнити на перший погляд, на другий виявляються зовсім різними людьми. Люди мають різні системи цінностей, захоплення, принципи й світогляд, по-різному реагують на зовнішні подразники. Характер людини обумовлює її вчинки, з яких і складається життя.
Виходить, немає чого соромитися того, що колись не встиг здобути вищу освіту або другу вищу, а часом і середньої хтось не має. Та не це біда, коли людина розуміє, що вчитися треба, коли вона ладна подолати всі перешкоди, щоб тільки вчитися. Біда, коли людина не розуміє цінності знання і ставиться до освіти прагматично: оце пригодиться в житті, а це незрозуміло навіщо вчити. Не секрет, що освіта дає людині можливість більш вільно орієнтуватися у світі, дає справжнє розуміння про все навколо. Отож і виходить, що вчитися ніколи не пізно поки є життя, треба вчитися далі.
Наразі у світі неабиякої популярності набула освіта для людей зрілого віку. І це не випадково, це не примха стареча, а сформована свідома потреба людини дізнатися якомога більше Викликає справжнє захоплення те, як прагнуть старенькі вчитися, бо для них це і є життя. Ніхто з них, мабуть, не скиглитиме про те, що вже, мовляв, пора збиратися на цвинтар, чого б його сушити мізок. Вони розуміють, що вчитися — значить сподіватися на краще і продовжувати жити. З усього сказаного видно, що вчитися й справді ніколи не пізно.