Скласти пересказ твору Качанивська Садиба! Перебуваючи на Чернігівщині, обов’язково завітайте до селища Качанівка Ічнянського району. Тут у середині XVIII - наприкінці XIX століття було створено розкішний палацово-парковий ансамбль, який вражає своєю архітектурною довершеністю. Садиба розвивалася протягом 150 років. Неодноразово перебудовувався, змінювався її просторовий устрій.
Качанівський ансамбль розташований на двох рівнях. На верхньому плато знаходяться палац із вежею, альтанка*, Георгіївська церква, пам’ятник Тарасові Шевченку. Нижній рівень - це ландшафтний парк із 12 ставками, павільйоном, скульптурами, містками, амфітеатром.
Центральним елементом садиби є палац. Ця споруда дійшла до нас у стилістичних формах класицизму. На головному фасаді палацу під прямим кутом до корпусу прилягають два одноповерхові флігелі. Фасад підкреслено глибокою лоджією на два поверхи й увінчано півсферичною декоративною банею на високому підбаннику. По боках є скульптури, а в центрі - барельєфна композиція.
Відвідувачів палацу вражають і малі архітектурні форми. У нагірній частині парку на пагорбі над ставом височіє альтанка Михайла Глинки, поблизу якої розкинули своє гілля старезні дерева. Цікавими є скульптури сплячих левів обабіч головного входу та два кам’яних містки, перекинуті через яри.
* Альта́нка - будівля в парку чи в саду для відпочинку й захисту від сонця.
Палац у Качанівці
Уславили качанівську садибу представники роду Тарновських. Вони не лише давали гроші на видання книжок та інші культурні починання, а й виступали організаторами літературного, мистецького, музичного життя. Гостями Тарновських у палаці були письменники Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Микола Гоголь, композитори Михайло Глинка, Семен Гулак-Артемовський, художники Ілля Рєпін, Михайло Врубель і багато інших діячів. Василь Васильович Тарновський був визначним колекціонером українських старожитностей. На базі його колекції, яка зберігалася в палаці, створено Чернігівський історичний музей та музей Тараса Шевченка в Києві. З Тарновськими товаришував Шевченко. Початок їхньої дружби припадає на серпень 1845 року, коли український поет, подорожуючи Київською губернією за дорученням Київської археографічної комісії, заїхав у Потоки, маєток Тарновських, і залишився тут гостювати. У Потоках Шевченко багато писав, малював і нерідко дарував свої витвори мешканцям. Згодом, коли Шевченка арештували, Тарновським удалося зберегти його малюнки, рукописи та папери.
Про садибу в Качанівці можна розповідати ще дуже багато, але краще самому поїхати туди, посидіти під кронами дерев, поспілкуватися з працівниками музею. Від подорожі у вас залишаться тільки приємні враження, адже цю пам’ятку визнано найкращим зразком палацової садибної архітектури кінця ХУІІІ - ХІХ століття (За В. Вечерським).
Життя – це складний процес, упродовж якого постійно виникають проблеми й непорозуміння. На жаль, інтереси й цілі людей не завжди збігаються. Саме тому конфлікти є частиною нашого щоденного життя. Я глибоко переконаний, що розв’язувати конфлікти можна різними проте найефективнішими є компроміс і конкуренція. Усе залежить від ситуації, у якій ти опиняєшся.
Наведу такі, як на мене, переконливі аргументи. По-перше, компроміс забезпечує мирне врегулювання конфлікту, виключає насилля, адже веде до вироблення рішення, що влаштовує обидві сторони.
Варто зазначити, що в історії вільної України є досить багато прикладів компромісів. Проголошення 24 серпня 1991 року незалежності нашої країни теж було результатом негласного компромісу між частиною партійної еліти й національно-демократичними силами. Ці взаємні поступки стали підставою для загальнонаціонального консенсусу, коли більшість громадян на референдумі підтримала Акт про незалежність України.
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение: