Скласти план до цього текссту "Мамині паляниці" Адміни це не контрольна робота
Тільки-но починало світати, мати, вмившись, зодягала чисту сорочку,
підв’язувалася вишитим фартухом і вилазила на лежанку. Я крізь сон чув її лагідну
приповідку: “Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!”. Незабаром кімната
освітлювалася живими зайчиками, спалахували сухі дрівцята, потріскуючи
голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум’я лизало своїм язиком челюсті.
Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було цікаве видовисько. Материні
руки раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто
вимішувалося, крутішало. Коли воно нарешті ставало в’язким, як гума, і вже важко
було працювати руками, мати призупиняла роботу, будила свою родину й
годувала сніданком. Поснідавши, батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу,
щоб наламати широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв паркий
дух. На засланому простирадлом ліжкові, а поверх ще й рушником, пузатилося
кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі. Легкими рухами рук вона
витягувала опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, й,
перекидаючи з однієї долоні в другу, формувала круглу, наче сонце, хлібину.
Злегка поплескавши верхівку, ненька клала паляницю на рушник. Робила вона це
так вправно, що я навіть не встигав уволю надивитися.
Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку, що призначалася мені, я біг
за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. На лопату клали капустяний листок,
змащений олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле тісто
паляниці нариз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували, паче
в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши
виделкою кілька в, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу печі;
потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.
Свято Купала 7 липня, отже, у приказці йдеться про те, що до цього часу треба вивозити бджіл туди, де найбільше квітів, бо до кінця місяця вже багато квітів відцвітуть, бджолам ніде буде збирати мед.
Свято Івана Купала — це давнє дохристиянське свято, яке збереглося й донині. У його основі — очищення вогнем, тому молодь стрибала через вогнище. А ще це вшанування рослинності, для цього дівчата плели вінки і надівали на голови. І насамкінець — вшановували воду тим, що пускали спеціально сплетені вінки на воду річки та вгадували свою долю.
Нарешті (прислівник) дійшли— на решті (іменник з прийменником) учнів, назавтра (=наступного дня) було те саме — на завтра (=на коли?)задано, усімох (прислівник) зробили— у сімох (числівник з прийменником) класах, начетверо (прислівник) розділили— на четверо (числівник з прийменником) людей, востаннє (прислівник) попереджаю— в останнє (прикметник з прийменником) вікно, по-своєму (прислівник) тлумачить— по своєму (займенник з прийменником) будинку, убік (прислівник) звернув— у бік (складений прийменник) дороги - у бік (іменник з прийменником) поранено, незважаючи на (складений прийменник) дощ— не зважаючи (дієприслівник з часткою) на перешкоди, нащо (=навіщо, прислівник) біг— на що (займенник з прийменником) подивився, усередину (прислівник) зазирнув— у середину (іменник з прийменником) кола, наверх (прислівник) злетів— на верх (іменник з прийменником) гори
Объяснение: