Объяснение:Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» звернувся до подій сивої давнини. Він відкрив завісу над далеким минулим, оживив його, наповнив оптимістичним звучанням. І Про події, описані І. Франком, збереглося мало документальних даних. Відомо, що під час походу 1241 року орда проходила через місцевості, описані в творі, але в літописах немає жодної згадки про загибель ворожих загонів. Письменник у передмові до повісті писав, що пішов за легендою. Але невідомо за якою. У переказі, записаному в Закарпатті, розповідається про похід 1241 року. Там зокрема сказано, що русини підрубили дерева, склали в купи каміння і перегородили воду. Поширений у Польщі переказ про боротьбу народу з монголами розповідає, що мешканці відсікли відступ монголам у єдиному вузькому проході. Коли засліплені люттю вороги ввійшли в долину, «…почали валитися на них дерева і відламки скель. Монголів, таким чином, зовсім було винищено». Багато спільного мають закарпатська і польська легенди. Особливий наголос у них зроблений на до народові самих природних умов життя. Якщо І. Франко використав не ці два відомі перекази, а інший, то він, безумовно, був дуже близький до них за змістом.
Справді існує село Тухля, про яке розповідається в повісті. Збереглися перекази про походження назви села, пов’язаної з загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов тухлий сморід. Тож події, описані в творі І. Франка, справді мали місце в реальному житті.
Знайти справжнього друга - це вдача. Я дуже щасливий, що у мене є такий товарищ. Його звуть Олег.
Я дуже пишаюся своїм товаришем. Олег - неабияка особистість: він багато знає, добре вчиться, грає на гитарі і займається Дзюдо. Він - добра людина, дуже любить тварин. А ще він дуже наполегливий і, якщо поставив собі ціль, неодмінно її досягне.
Рік тому Олег попросив батьків завести собаку, бо він дуже любить собак. Йому відмовили, бо, мовляв, він не зможе або не зуміє піклуватися про тварину як слід, а вони зайняті. Тоді Олег попросив у батьків дозволу у вільний час допомагати у притулку для собак, і йому дозволили. Однак поставили умову: мати гарні оцінки. Мій товариш встигав добре вчитися, знаходив час на спорт та гітару, а решту вільного часу проводив у притулку. Кормив песиків, убирав у їхніх вольєрах, купав, стриг, допомагав ветеринару. І фотографував, а фото публіковав у соціальній мережі, щоб до знайти собакам нових господарів.
Через півроку на Олега чекала винагорода: батьки зрозуміли, що він - відповідальна людина, і дозволили йому вибрати собаку будь-якої породи у пітомнику. Але Олег сказав, що хоче взяти собаку зі "свого" притулку. Тепер у нього є Кінг-Конг - здоровенний кудлатий пес добрішої душі.Так мій товариш на власному прикладі довів, що у нього добре серце і велика сила волі, і тому я ним дуже пишаюся.
Объяснение:Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» звернувся до подій сивої давнини. Він відкрив завісу над далеким минулим, оживив його, наповнив оптимістичним звучанням. І Про події, описані І. Франком, збереглося мало документальних даних. Відомо, що під час походу 1241 року орда проходила через місцевості, описані в творі, але в літописах немає жодної згадки про загибель ворожих загонів. Письменник у передмові до повісті писав, що пішов за легендою. Але невідомо за якою. У переказі, записаному в Закарпатті, розповідається про похід 1241 року. Там зокрема сказано, що русини підрубили дерева, склали в купи каміння і перегородили воду. Поширений у Польщі переказ про боротьбу народу з монголами розповідає, що мешканці відсікли відступ монголам у єдиному вузькому проході. Коли засліплені люттю вороги ввійшли в долину, «…почали валитися на них дерева і відламки скель. Монголів, таким чином, зовсім було винищено». Багато спільного мають закарпатська і польська легенди. Особливий наголос у них зроблений на до народові самих природних умов життя. Якщо І. Франко використав не ці два відомі перекази, а інший, то він, безумовно, був дуже близький до них за змістом.
Справді існує село Тухля, про яке розповідається в повісті. Збереглися перекази про походження назви села, пов’язаної з загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов тухлий сморід. Тож події, описані в творі І. Франка, справді мали місце в реальному житті.
Знайти справжнього друга - це вдача. Я дуже щасливий, що у мене є такий товарищ. Його звуть Олег.
Я дуже пишаюся своїм товаришем. Олег - неабияка особистість: він багато знає, добре вчиться, грає на гитарі і займається Дзюдо. Він - добра людина, дуже любить тварин. А ще він дуже наполегливий і, якщо поставив собі ціль, неодмінно її досягне.
Рік тому Олег попросив батьків завести собаку, бо він дуже любить собак. Йому відмовили, бо, мовляв, він не зможе або не зуміє піклуватися про тварину як слід, а вони зайняті. Тоді Олег попросив у батьків дозволу у вільний час допомагати у притулку для собак, і йому дозволили. Однак поставили умову: мати гарні оцінки. Мій товариш встигав добре вчитися, знаходив час на спорт та гітару, а решту вільного часу проводив у притулку. Кормив песиків, убирав у їхніх вольєрах, купав, стриг, допомагав ветеринару. І фотографував, а фото публіковав у соціальній мережі, щоб до знайти собакам нових господарів.
Через півроку на Олега чекала винагорода: батьки зрозуміли, що він - відповідальна людина, і дозволили йому вибрати собаку будь-якої породи у пітомнику. Але Олег сказав, що хоче взяти собаку зі "свого" притулку. Тепер у нього є Кінг-Конг - здоровенний кудлатий пес добрішої душі.Так мій товариш на власному прикладі довів, що у нього добре серце і велика сила волі, і тому я ним дуже пишаюся.