Українсько-московська війна Звістка про укладення Гадяцького договору була причиною початку відвертої війни між Україною і Москвою. Цар Олексій Михайлович видав грамоту до всього українського народу, в якій оголосив гетьмана Ви-говського зрадником. У свою чергу гетьман розіслав маніфест до всіх європейських держав, сповіщаючи про розрив із Москвою та його причини.
У цей же час починаються воєнні сутички між українським і московським військами. Ще в серпні 1658 р. брат гетьмана Данило Виговський зробив спробу визволити Київ від московитів, але вона виявилася невдалою. Навесні 1659 р. 100— 150-тисячна московська армія вирушила на Україну, руйнуючи все на своєму шляху, її зупинив ніжинський полковник Григорій Гуляницький, який за підтримки міщан витримав у Конотопі більше ніж двомісячну облогу, маючи всього близько 5 тис. вояків. На до обложеним вирушив І.Виговський зі своїм військом та допоміжними силами німців, поляків, сербів, молдаван — всього близько 60 тис. чол. — та 40-тисячною татарською ордою. 8 липня 1659 р. відбулася Конотопська битва, в якій московська армія була розбита. Згідно з даними сучасного дослідника Ю.Мицика, тут загинуло 40 тис. царського війська, а 15 тис, у т. ч. півсотні воєвод, були взяті в полон. Гетьман втратив 4 тис. козаків та 6 тис. кримських татар.
Поразка в Конотопській битві викликала в Москві велику тривогу. Визначний російський історик С.Соловйов так описав ці події: «Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 pp., загинув у один день, і ніколи вже після того цар московський не мав змоги вивести в поле таке блискуче військо. У жалобній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив на Москву». Цар звелів готуватися до оборони і навіть сам наглядав за земляними роботами. До Москви почали прибувати біженці, поширювалися чутки, що цар виїде за Волгу в Ярославль.
Уже давно известно, насколько важную роль в жизни подростка играют друзья. Зачастую подростки проводят с ними очень времени, вызывая этим неудовольствие родителей. Однако есть и такие, которые сторонятся своих сверстников, не знают, как найти с ними общий язык. Именно в таком возрасте начинают появляться проблемы, которые связаны с общением. Для подростка крайне важно не просто быть рядом со своими приятелями, но и занимать среди них удовлетворяющее его положение — лидера, просто хорошего товарища, авторитета в какой-либо области.Как показали исследования, именно неумение, невозможность получить желаемое положение в коллективе зачастую становятся причиной недисциплинированности и правонарушений в подростковом возрасте. В это время подростку начинает казаться, что он уже вполне взрослый, чтобы не брать пример с родителей, а искать образец для подражания в своей компании. Ему нужно найти свое место в обществе ровесников, поэтому подросток вступает в подростковое сообщество, которое имеет свои нормы и правила, которые зачастую бывают весьма жесткими. Если их не их соблюдать, то можно стать отверженным.Нужно для себя решить: если я дорожу группой, то буду соблюдать эти нормы. Допустим, если класс решил не ходить на урок, а ты пошел к учителю один — это значит, что ты пренебрег интересами группы и скорее всего будешь отвергнут. Однако здесь весьма тонкая грань: если класс ежедневно будет прогуливать уроки или же в нем принято делать что-то нехорошее, то задайся вопросом — нужна ли тебе такая группа.Проще адаптироваться к группе, если ее правила совпадают с твоими собственными. Гораздо сложнее, если ты окажешься перед выбором. Однако собственный выбор и твердость, с которой ты будешь отстаивать принятое решение, могут принести положительные результаты: ты в рамках своей группы приобретешь авторитет. Легче всего завоевать авторитет, покупая себе друзей. Подросток начинает угощать своих ровесников, водит их в кафе или кино, однако в этом случае он будет им интересен до тех пор, пока у него есть деньги. вот текст , попробуйте составить
У цей же час починаються воєнні сутички між українським і московським військами. Ще в серпні 1658 р. брат гетьмана Данило Виговський зробив спробу визволити Київ від московитів, але вона виявилася невдалою. Навесні 1659 р. 100— 150-тисячна московська армія вирушила на Україну, руйнуючи все на своєму шляху, її зупинив ніжинський полковник Григорій Гуляницький, який за підтримки міщан витримав у Конотопі більше ніж двомісячну облогу, маючи всього близько 5 тис. вояків. На до обложеним вирушив І.Виговський зі своїм військом та допоміжними силами німців, поляків, сербів, молдаван — всього близько 60 тис. чол. — та 40-тисячною татарською ордою. 8 липня 1659 р. відбулася Конотопська битва, в якій московська армія була розбита. Згідно з даними сучасного дослідника Ю.Мицика, тут загинуло 40 тис. царського війська, а 15 тис, у т. ч. півсотні воєвод, були взяті в полон. Гетьман втратив 4 тис. козаків та 6 тис. кримських татар.
Поразка в Конотопській битві викликала в Москві велику тривогу. Визначний російський історик С.Соловйов так описав ці події: «Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 pp., загинув у один день, і ніколи вже після того цар московський не мав змоги вивести в поле таке блискуче військо. У жалобній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив на Москву». Цар звелів готуватися до оборони і навіть сам наглядав за земляними роботами. До Москви почали прибувати біженці, поширювалися чутки, що цар виїде за Волгу в Ярославль.