Настав ранок. Невеличка гусениця прокинулася.Вона виповзла на зелений листок гала за метеликами які плавно літали над нею. Вона бачила як мурахи бігають , чула як голосно та красиво співає соловей . Вона ніколи не заздрила їм і ніколи не нарікала на своє життя. Хоч вона немала голосу , ні вміння літати і бігати . Вона вірила що на все свій час. Тому вона непрогавлювала його , вона почала робити хатку -кокон. Пройшов певний час і вона вже не була тою незграбною гусеницею . Вона перетворилась на красивого метелика. Вона зрозуміла що її час настав . Вона спурхнула у полетіла високо в небо. Настала пора опановувати крильця у неї це чулово получалось. Вона зрозуміла що час потрібно використовувати мудро.
Привіт.Хоча ти зараз коло мене в кімнаті,читаєш книжку,я пишу тобі листа,ніби ти на відстані від мене.Насправді так...я не маю часу з тобою поговорити,а коли й маю,ти зайнята.Ти моя сестра,ялеми не дуже схожі. Пам*ятаєш,як ми сиділи в літку у саду,і уявляли себе принцесами,поки ці думки не розвіє мамин клик,який не можна було зрівняти з будь-яким іншим. ...ми були такі малі... .Пам*ятаєш,як ми грілись під теплим дощем,який грався з нами,поки його не злякає суворий вигляд бабусі,яка сварилась,бо переживала,щоб ми не захворіли,а коли ми хворіли,то хворіли одночасно,бо разом встрявали в проблеми.
