Скласти схеми речень, визначити головні члени речення Біля кожної хати-свої лелеки.Прилітають вони на старі свої гнізда, а коли які не повертаються, то так і знай - спіткало їх у дорозі лихо. Стоїть їхнє гніздо порожнє, смутком віє од нього, та, дивись,невдовзі зайняли його інші лелеки, клекочуть уже там, яйця кладуть, пташенят висиджують.

Що означає бути патріотом — це значить відчувати патріотизм, відчувати любов у своїй Батьківщині і ставити її інтереси вище своїх власних, це бажання зробити все можливе щоб зберегти її саму, її народ та її культуру, бажання захищати її інтереси і кордони. Ніхто не захистиить нашої держави,поки це не зробимо ми самі - українці.
Бути патріотом — значить любити життя, уміти прожити його гідно і цікаво, просто йти вперед своєю дорогою.Бути патріотом - означає поважати себе, відповідати за свої вчинки, слова, поведінку, бо ти є представником своєї нації, ти - країна!Бути патріотом, це значить виховувати в собі перш за все громадські, політичні, державотворчі прикмети: віру в Бога й послух його законам, вірність, твердість, сильновольність та дисципліну...Бути патріотом України — це значить шукати задоволення не в тім, «щоб бути українцем», а в тім, щоб було честю носити ім’я Українця. Але це зовсім не означає, що ми повинні ненавидіти тих хто не є українцями. Нехай патріотизм не приносить нам руїни.
Лише справжні патріоти, об'єднавшись в єдине ціле, підносять культурний та економічний рівень своєї держави, творять нову історію, в якій немає сумних і трагічних дат, а лише чисте і світле майбутнє. Бути чи не бути патріотом - вирішувати кожному. Але жити у своїй країні і не вважати себе її частиною - якось неправильно. Тому,будьмо патріотами нашої України.

Вона — у кузні, де нетерпеливоу перегони грають молотки,у верболозі, сплетенім примхливо,що червоніє тихо край ріки.Вона — в душі, що рветься у дорогу,у пісні, що не здатна вже мовчать;вона — в очах, що чорно і вологовона в останній заметілі сниться,її угадуєш по довшім дні.Вона — в бруньках блискучих на каштані,в снігу рудому, у струмках брудних,що чистим сріблом грають у тумані,мов бруд ніколи й не торкався їх.Вона — у краплях, що спадають дзвінкоіз голих віт, які стрясає птах,вона — в підсніжній зелені барвінку,в сережках на березових гілках.Вона — у кузні, де нетерпеливоу перегони грають молотки,у верболозі, сплетенім примхливо,під білою хустиною блищать.