Скласти складнопідрядні речення, додавши до поданих головних частин підрядні. Записати їх. Накреслити схеми. Він усміхнувся, поглянув у той бік, де . 2. Вона виглядатиме там, де .. 3. Людина сама собі створює долю, аби . 4. Не можна повернути жодної миттєвості, щоб . 5. Як слово не , то .. 6. Уранці нічого не можна було впізнати, ніби . 7. Як добре бігти босоніж по росянистій траві, коли .

Калина – найчарівніша рослина, кущ, про неї складено найбільше художніх творів, пісень, легенд, прислів’їв, загадок. З давніх-давен вона була найулюбленішою рослиною, яка росла біля кожної хати українця. Калина давно стала символом України.Багато пісень складено про калину. Багато з них знаємо й ми. Серед них є веселі й сумні.Дуже гарною буває калина не тільки навесні, а й восени, коли вкривається яскраво-червоними кетягами ягід, що нагадують корали. Плоди на голках калини зберігаються дуже довго. Ягоди залишаються свіжими всю зиму.
Збирати калину до лісу або до річки ходили дівчата, як на свято. Вважалося, що дівчина, яка першою побачила кущ калини, буде щасливою. Навколо куща дівчата водили хороводи, співали пісень, славили красу Калини та кликали свою долю. Першу гілку чіпляли за ікону і на причілку хати. Це означало, що в хаті живе дівчина на виданні.

Владимир Самойленко
УКРАЇНСЬКА МОВА
(ПАМ'ЯТІ  Т. ШЕВЧЕНКА)

Діамант дорогий на дорозі лежав, 
Тим великим шляхом люд усякий минав, 
І ніхто не пізнав діаманта того. 
Йшли багато людей і топтали його. 
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, 
І в пилу на шляху діамант він найшов. 
Камінець дорогий він одразу пізнав, 
І додому приніс, і гарненько, як знав, 
Обробив, обточив дивний той камінець 
І уставив його у коштовний вінець. 
Сталось диво тоді: камінець засіяв, 
І промінням ясним всіх людей здивував, 
І палючим огнем кольористо блищить, 
І проміння його усім очі сліпить. 

Так в пилу на шляху наша мова була, 
І мислива рука її з пилу взяла. 
Полюбила її, обробила її, 
Положила на ню усі сили свої, 
І в народний вінець, як в оправу, ввела, 
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла. 
І на злість ворогам засіяла вона, 
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна. 
І сіятиме вік, поки сонце стоїть, 
І лихим ворогам буде очі сліпить. 
Хай же ті вороги поніміють скоріш, 
Наша ж мова сія щогодини ясніш! 
Хай коштовним добром вона буде у нас, 
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас, 
Щоб, поглянувши сам на створіння своє, 
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»