СКЛАСТИ ТЕЗИ ТЕКСТУ: Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом століть наш народ виробив і опрактикував мудрі моральні критерії цієї неперервності. Вони передавалися з покоління в покоління, залишаючи по собі добру чи оганьблену славу.
Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь завжди переходила і на їхніх нащадків. Саме це змушувало більшість людей увічнитися в родоводі. Але траплялися й протилежні випадки — людський осуд одного з пращурів міг також причепитися і до дітей. І хоч вони в тому не були винні, іменне тавро переходило з покоління в покоління, особливо на тих, хто успадкував риси такого характеру.
Родовідна пам’ять — явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна.
Пам’ять про своїх пращурів — не забаганка і тим паче не данина моді. Це була природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий іб сімейні реліквії й традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали: «Людина без роду-племені».
Ось так з роду-віку й співіснував тісний взаємозв’язок: батьки намагалися передати в спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам’ять про самих себе; діти ж мали за обов’язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї. Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам’яті як одна з форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все житія залишиться Іваном, який не знатиме свого роду-племені, чиїх батьків він дитя. Звідси й зневажливе ставлення до отчого вогнища, батьківського слова, авторитету старших. На сьогодні вже втратили свою першооснову ввічливі форми вітань, зникли з ужитку вияви шляхетності, зникають традиції... А все це — наше духовне багатство, без якого самовтрачаємося, міліємо. Саме так: там, де руйнується моральний ланцюжок між поколіннями, неодмінно з’являються лагуни. Скільки вже сплодилося таких порожнин! Щоб зліквідувати їх, мусимо починати з першооснов і повертати народові його історичну пам’ять. І починати маємо з найсвятішого: хто ми і чиїх батьків діти? (За В. Скуратівським)
Експерти вважають: якщо ви хочете, щоб у вас були справжні друзі, ви самі повинні стати справжнім другом.
У цій статті 17 підказок, які до вам у цьому. Ось вони:
1. Прийміть себе
Дружба з самим собою важливіше за все, тому що без неї неможлива дружба з іншими людьми.
Елеанора Рузвельт
Це - перше, що ви повинні зробити, якщо ви хочете стати справжнім другом. Якщо ви не можете прийняти себе, як ви збираєтеся прийняти інших? Можливо, ви робили помилки в минулому. Простіть себе за них. Можливо, у вас є риси, які вам не подобаються. Прийміть себе такими, які ви є.
2. Прийміть інших
Друг - це той, хто знає твоє минуле, вірить в твоє майбутнє і приймає тебе таким, який ти є в сьогоденні.
Якщо ви взяли себе, значить, ви готові прийняти інших. У кожної людини є свої недоліки. У деяких людей, є риси, які можуть вам не сподобається. Згадайте про те, що ви самі не ідеальні. Таким чином, виходить, що у вас немає причин не приймати їх.
3. Приділяйте час
Наприкінці вашому житті ви ніколи не будете жалкувати про невиігранном справі або про неукладеним угоді. Ви будете шкодувати про час, не проведеному з коханою людиною, другом, дитиною, або батьком.
Барбара Буш
Іноді ми дуже зайняті, щоб присвятити час навіть найважливішим людям в нашому житті. Це відбувається, коли відносини виявляються в кінці списку наших пріоритетів. Якщо ми будемо розглядати відносини як першорядне, час перестане бути проблемою.
4. Будьте гарним слухачем
Друзі - ті рідкісні люди, які запитують, як ми, і потім чекають відповідь.
Ед Каннінгем
Мистецтво слухати - одне із самих складних. Буває, що в розмові ви неуважно слухаєте співрозмовника. Або при знайомстві пропускаєте ім'я повз вуха. Справжній друг так не надійде. Справжній друг - хороший слухач.
5. Збагатіть життя інших
Дружба - цінний дар, коли я говорю з вами, я відчуваю, що я стаю все більш і більш багатим.
Справжній друг збагачує. Він намагається дати якомога більше тим, хто зустрічається на його шляху. Чим цікавіше ваше життя, тим більшим ви можете поділитися з іншими.
6. Спробуйте зрозуміти
Кожна людина дивиться на життя через його призму власних поглядів. Часто ви очікуєте, що хтось побачить світ через ту ж призму, що й ви. Це створює багато проблем. Справжній друг - той, хто намагається спочатку подивитися з іншої точки зору Він намагається зрозуміти чужі думки, чужий вибір. Пам'ятайте, що кожна людина індивідуальна. Всі люди по-різному поводяться в одних і тих самих ситуаціях.
7. Знайдіть точки дотику
Виявлення точок дотику допомагає швидше стати ближче своїм друзям. Точки дотику допомагають вам знаходити спільні теми для розмови і поступово налагоджувати дружні стосунки. Щоб полегшити пошук спільних поглядів, ви повинні стати багатогранніше. Для цього вам необхідно більше читати і слухати.
8. Будьте цікаві
Якщо ви хочете стати цікавими, вам самим має бути все цікаво. Будьте цікаві. Розвивайте свої захоплення. Та ви будете щиро зацікавлені, слухаючи своїх друзів, дозволяючи їм почувати себе цінними співрозмовниками
що робить?
научає любити-присудок
любити що?
край-додаток
край який?
рідний-означення
любити як?
щиріш-обставина
научає любити кого?
нас-додаток
2)гори-підмет
що роблять?
линуть-присудок
линуть як?
наче в чистім небі-обставина
линуть як?
легким візерунком-обставина
3)міст-підмет
що зробив?
прогуркутів-присудок
як?
давно-обставина
коли?
вже-оставина
прогуркутів через що?
через Дінець-додаток
4)радість-підмет
радість чия?
інших-означення
радість для кого?
для себе-додаток
як своя-присудок?
5)ті-підмет
мусять буть -присудок; Мусять буть якими? Добрими-означення
2 частина підрядна означальна
що-підмет
творять-присудок
добро-додаток