Україна. Велика, славна держава з непростою долею і складною історією. Будучи країною багатою на родючі землі, корисні копалини, ліси, моря, ріки, а також на роботящий люд, вона завжди приваблювала загарбників. Але українці не лише працьовиті, вони - волелюбні. Тому нікому ще не вдавалося поставити її на коліна, ніхто не зміг зробити з українців рабів. Великий Кобзар у своєму заповіті писав І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом. Нарешті Україна стала вільною, незалежною. Але, виявляється, у неї є ще страшніші вороги - українці, які бажають її поработити. Прийшовши до влади, ці "патріоти" уявили, що вони - царі й боги на нашій землі,а ми - їх підлеглі, їх раби. А сама Україна - їх особистий маєток, місце для відмивання грошей. Наш народ дуже терпеливий. Ми мовчки терпіли малі зарплати, мізерні пенсії, соціальну та юридичну несправедливість. Але коли нас знову вирішили віддати в рабство Росії, народ повстав. Спершу це був лише мирний мітинг на Майдані у Києві. Мільйони людей стояли там місяцями, незважаючи на лютий мороз і утиски влади. Вони хотіли нагадати президенту і його оточенню, що він повинен виконувати народну волю, а не підтримувати свої амбіції. Інші люди, які не мали змогу приїхати до Києва, підтримували їх морально й матеріально. Але провладні структури вирішили, що вони - над людьми. Кинувши на мирний мітинг озброєні структури Беркуту, влада думала, що злякає нас. Але повсталий народ не злякаєш. Українці за мир, та мовчки вмирати і терпіти узурпаторів вони не будуть. Багато полягло у цій нерівній боротьбі. Адже все, що мав простий народ - це палиці, шини та пляшки з коктейлем Молотова. ПРоти них же застосовували справжню зброю з кулями, які наскрізь пробивали не лише людську плоть, але й металеві огорожі. Стріляли по усіх, чи то майданівець, чи то медпрацівник, чи то журналіст, чи то жінка. Для цих падлюк не мало ніякого значення, кого вбивати. Серце стискається, коли дивишся на фотографіі полеглих. Юнаки від 17 років, яким ще жити і жити. Старші люди, які вийшли на майдан, щоб вибороти для своїх дітей і внуків кращого майбутнього. Їх назвали Небесною сотнею. Сотнею, тому що це - приблизна кількість загиблих. А небесною тому, що вони тепер на небі. Дивляться на нас, на Україну, і радіють, що їх смерть не даремна. Що тепер народ взяв владу у свої руки. І тепер першим завданням, яке стоїть перед нами - покарати винних у цих смертях. І тих, хто віддавав злочинні накази, і тих, хто їх виконував, піднявши зброю проти своїх, мирних громадян. Я дуже радію, що українці знову вибороли право на вільне, справедливе життя, право на свій, вільний вибір майбутнього для України. Але я дуже сподіваюся, що ця Небесна сотня не буде зраджена, що їх кров пролита недаремно, і пам*ять про них завжди буде жити у серцях справжніх українців.
Квасол - корінь, инн - суфікс, я - закінчення, квасолинн - основа.
Студент - корінь, ств - суфікс, о - закінчення, студентств - основа.
Птах - корінь, ів - суфікс, н - суфікс, иц - суфікс, цтв - суфікс (накладання через чергування при словотворенні -ик- + -ств-), о - закінчення, птахівництв - основа.
Жін - корінь, оч - суфікс, цтв - суфікс (накладання при словотворенні -оч- + -ств-), о - закінчення, жіноцтв - основа.
Горд - корінь, іст - суфікс, нульове закінчення, гордіст - основа.
Кам- корінь, інн - суфікс, я - закінчення, камінн - суфікс.
Мил - корінь, серд - корінь, о - суфікс, я - закінчення, милосерд - основа.
Великий Кобзар у своєму заповіті писав
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Нарешті Україна стала вільною, незалежною. Але, виявляється, у неї є ще страшніші вороги - українці, які бажають її поработити. Прийшовши до влади, ці "патріоти" уявили, що вони - царі й боги на нашій землі,а ми - їх підлеглі, їх раби. А сама Україна - їх особистий маєток, місце для відмивання грошей.
Наш народ дуже терпеливий. Ми мовчки терпіли малі зарплати, мізерні пенсії, соціальну та юридичну несправедливість. Але коли нас знову вирішили віддати в рабство Росії, народ повстав.
Спершу це був лише мирний мітинг на Майдані у Києві. Мільйони людей стояли там місяцями, незважаючи на лютий мороз і утиски влади. Вони хотіли нагадати президенту і його оточенню, що він повинен виконувати народну волю, а не підтримувати свої амбіції. Інші люди, які не мали змогу приїхати до Києва, підтримували їх морально й матеріально.
Але провладні структури вирішили, що вони - над людьми. Кинувши на мирний мітинг озброєні структури Беркуту, влада думала, що злякає нас. Але повсталий народ не злякаєш. Українці за мир, та мовчки вмирати і терпіти узурпаторів вони не будуть.
Багато полягло у цій нерівній боротьбі. Адже все, що мав простий народ - це палиці, шини та пляшки з коктейлем Молотова. ПРоти них же застосовували справжню зброю з кулями, які наскрізь пробивали не лише людську плоть, але й металеві огорожі. Стріляли по усіх, чи то майданівець, чи то медпрацівник, чи то журналіст, чи то жінка. Для цих падлюк не мало ніякого значення, кого вбивати. Серце стискається, коли дивишся на фотографіі полеглих. Юнаки від 17 років, яким ще жити і жити. Старші люди, які вийшли на майдан, щоб вибороти для своїх дітей і внуків кращого майбутнього. Їх назвали Небесною сотнею. Сотнею, тому що це - приблизна кількість загиблих. А небесною тому, що вони тепер на небі. Дивляться на нас, на Україну, і радіють, що їх смерть не даремна. Що тепер народ взяв владу у свої руки. І тепер першим завданням, яке стоїть перед нами - покарати винних у цих смертях. І тих, хто віддавав злочинні накази, і тих, хто їх виконував, піднявши зброю проти своїх, мирних громадян.
Я дуже радію, що українці знову вибороли право на вільне, справедливе життя, право на свій, вільний вибір майбутнього для України. Але я дуже сподіваюся, що ця Небесна сотня не буде зраджена, що їх кров пролита недаремно, і пам*ять про них завжди буде жити у серцях справжніх українців.