І чому так виходить, друзі мої, що найлегше посваритися саме з тим, кого найбільше любиш? Найпростіше образитися на того, хто тобі найближче, найдорожче. Легко слово сказати необдумане, здійснити вчинок необережний. Чужій людині все пробачиш, їй простити легше. Часом, через таку дрібницю з рідною людиною посваришся, що пізніше тільки дивуєшся. Може, до рідної людини ти ближче серцем обернений? І найменший дотик необережний, найболючіше ранить?
Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.
І чому так виходить, друзі мої, що найлегше посваритися саме з тим, кого найбільше любиш? Найпростіше образитися на того, хто тобі найближче, найдорожче. Легко слово сказати необдумане, здійснити вчинок необережний. Чужій людині все пробачиш, їй простити легше. Часом, через таку дрібницю з рідною людиною посваришся, що пізніше тільки дивуєшся. Може, до рідної людини ти ближче серцем обернений? І найменший дотик необережний, найболючіше ранить?
найлегше, найбільше, найпростіше, найближче, найдорожче, ближче, найменший, найболючіше
за будовою розбери самостійно