Снігохід,неперевершенний,попереду,відбірковий,неразгаданного,презент,полювання,обеззброити,подвірок,поневолений. розібрати ці слова за будьласка іть 50 ів за неправельною відповідь пишу адміністрації!
Ти знаєш, перемикаючи телеканали телевізора, я помічаю, що на нашому телебаченні прокручується велика кількість російськомовних серіалів, фільмів і передач. мені особисто, це не дуже подобається, адже якщо ми боремося за національну незалежність, ми маємо поважати свою мову і дивитися серіали, фільми та інші програми чи перекладені нашою мовою, чи зняті також нашою мовою. - о, я повністю із тобою згоден, але ти знаєш, уся проблема, на мою думку, у тому, що наш кінематограф, ще не дійшов до того рівня розвитку, який зараз мають американські компанії, британські, французькі чи італійські. ситуація майже, як із музикою. більшість із нас слухають закородоних виконавців, думаю, що це зумовлено тим, що зараз лише одиниці вітчизняних виконавців, різноманітністю жанру свого виконання можуть задовольнити наші - так. особисто я можу назвати хоч би п'ять більш-менш нормальних, як на мене, виконавців. можливо, така моя оцінка сучасного українського мистецтва зумовлена моїми теперішніми - а скажи мені, друже, книги у перекладі якою мовою ти полюбляєш більше читати? - ой, знаєш, моє, любляче україну, серце прагне сказати, що українською мовою, але насправді, мені краще читати ту чи іншу книгу мовою її оригіналу, адже ж автор укладав серце у цей твір, описував якісь свої погляди, переживання. підбирав саме ті слова, які, на його думку, вірно опишуть те чи інше почуття, а перекладачі, які б хороші і кваліфіковані вони не були, але дослівно і так, аби не знищити зміст твору, не зможуть перекласти ніякий твір. - так-так, але це ж усього проблема мовного бар'єру, яку ніхто не зможе знищити. - знаєш, я ось недавно читала(ав) джеймса джойса і маю сказати, що порівнявши переклади російською і українською мовою, була(був) приємно вражена(ний). його твір "улісс" викликав у мене просто бурю почуттів та емоцій.просто захоплюючий філософський роман, раджу тобі також його прочитати! - може якось пізніше, просто зараз я "захлинаюся" творчістю хвильового. його твори не просто надихають, вони змушують думати на ними, перечитувати у пошуках нового, ще одного змісту. - згоден(на) з тобою, наша література повна неперевершених художників епохи та майстрів слова, як не просто зачіпають за живе, а ще й залишаються глибоко у пам'яті читача, залишаючи відчутний відбиток у його почуттях. - я без сумнівів скажу, що згоден(на) з тобою на усі сто відсотків! наша мова - неперевершена мелодична пісня, а література - вірний друг, порадник і учитель.
Ми живемо в яскравий, динамічний час, повний контрастів. Європейське життя кардинально відрізняється від життя в Азії, Австралії або Африці, але на кожному з цих материків проживає чимало європейців, і саме вони, залишаючи Європу, несли з собою культуру іншим народам.
Мені здається, що XX і XXI століття-століття європеїзації, хоча американізація в світі і проявляється найбільш яскраво. Але за великим рахунком, жителі Америки-теж нащадки вихідців з Європи.
Кожен з нас родом з дитинства. Дитинство європейської цивілізації-Греція і Рим, більшість європейських цінностей, традицій і звичаїв йдуть саме звідти. Але мені хочеться відзначити, що ми не тільки носії вічних цінностей, ми несемо знання і досвід всьому людству. Тому бути європейцем дуже відповідально.
Європейці легко переселяються. Згадаймо епоху великих географічних відкриттів. І скрізь вони приносили з собою свої мови - велику англійську, німецьку, французьку. Хоча колоніальний час давно в минулому, експорт культури триває. Бути європейцем означає експортувати культуру.
Освіта в усі часи була цінністю. Відкритість простору освіти розширює можливості здобувати знання протягом усього життя, в різних країнах. Втім, на мій погляд, треба не стільки розширювати свої пізнання, скільки вчитися мислити. Людину можна обмежити багато в чому, взагалі позбавити всього, але він буде продовжувати мислити — значить буде залишатися людиною. За статистикою найосвіченіші люди в світі-європейці.
Заповзятливими європейці були не тільки в період промислових революцій. А те, як переможно Євро крокує Європою, часто випереджаючи свого старшого брата, зеленого конкурента-Долар, робить Європу світовим економічним центром. І хоча європейська людина може задовольнятися малим, я вважаю, що бути європейцем означає Бути підприємливим, меркантильним в хорошому сенсі цього слова, наполегливим у досягненні мети.
Жителям Естонії європейська спільнота подарувала неймовірно багато можливостей, і для нас бути європейцем означає членство в перспективному, повному викликів Співдружності.
1 травня 2004 року Естонія вступила до Європейського Союзу, і тепер кожен естонець має право вважати себе європейцем. Але що це означає?
Відкривається безліч перспектив і можливостей. Громадяни Естонії мають право отримати освіту в будь-якій країні ЄС, було б тільки бажання-адже кордони між країнами Європи відкриті. Але для цього, природно, європеєць повинен знати мову обраної ним країни, її культуру і звичаї, щоб краще пристосуватися до іншої держави.
Будь-який європеєць, якого не влаштовує робота в своїй країні, може поїхати в будь-яку країну ЄС і спробувати щастя там. Але зважившись на такий відповідальний крок, треба знати не тільки закони своєї країни, а й тієї, в яку він збирається їхати.
У нашій родині шестеро дітей, троє отримали освіту і постійно живуть в Лондоні, мають прекрасні можливості для життя. Старший брат одружився, у нього там сім'я, народився син, йому вже три місяці. Брати надсилають багато фотографій, два рази на рік — на Різдво і день народження — приїжджають на батьківщину. І вони обов'язково сюди повернуться, адже наше місто стало європейським, повним свіжих вітрів.
З естрадним ансамблем «Анфас» влітку я побувала на міжнародному фестивалі в Болгарії, де зібралися представники 11 держав. У Таллінні у вересні проводилася Міжнародна конференція по лінії організації Europa noored. Як здорово було поспілкуватися з хлопцями, попрацювати в групах.
В рамках екологічного проекту я була в Польщі, потім ми побували в Ризі, Вільнюсі, поїхали до Словенії.
Висновок простий-синій паспорт, а у мене Європейський бордовий паспорт, яким я дуже пишаюся, відкриває мені справжні європейські цінності, розсовує не тільки географічні кордони, але в першу чергу межі свідомості. Майбутнє Європи - в єдиному громадянстві.
Не всі в світі відразу можуть сказати, де знаходиться Естонія, проте багатьох дуже дивує, що ми говоримо, пишемо, міркуємо по-російськи і при цьому знаємо і любимо естонські пісні, танці, традиції. Мені подобається девіз естонських просвітителів XIX століття:»будемо європейцями, але залишимося естонцями". Естонія-локальна, близька серцю, Європа-перспективна, велика, тривожна.
Коли ми в школі відзначали День громадянина, вирішили скласти портрет ідеального громадянина. Я наполягала, що головне для громадянина — законослухняність. Бути європейцем означає Бути громадянськи активним і законослухняним.
Якось у суспільстві дебатів ми сперечалися на тему " Чи є у Євросоюзу майбутнє?». Був і такий сценарій - як тільки Росія зі своїм євроазіатським минулим і непередбачуваним менталітетом увійде в Європу, тут-то Євросоюз і розвалиться.
Але мені хочеться вірити в майбутнє. Ми живемо на кордоні Євросоюзу. Ми живемо на стику двох культур — готичної і Візантійської, двох релігій — православ'я і католицизму-лютеранства, на кордоні свободи і категоричності. У житті найважче-це зробити вибір. Естонія вибрала свій шлях, і за 15 років, на мій погляд, пройшла неймовірний шлях, рівний сотням років.
Ми живемо в яскравий, динамічний час, повний контрастів. Європейське життя кардинально відрізняється від життя в Азії, Австралії або Африці, але на кожному з цих материків проживає чимало європейців, і саме вони, залишаючи Європу, несли з собою культуру іншим народам.
Мені здається, що XX і XXI століття-століття європеїзації, хоча американізація в світі і проявляється найбільш яскраво. Але за великим рахунком, жителі Америки-теж нащадки вихідців з Європи.
Кожен з нас родом з дитинства. Дитинство європейської цивілізації-Греція і Рим, більшість європейських цінностей, традицій і звичаїв йдуть саме звідти. Але мені хочеться відзначити, що ми не тільки носії вічних цінностей, ми несемо знання і досвід всьому людству. Тому бути європейцем дуже відповідально.
Європейці легко переселяються. Згадаймо епоху великих географічних відкриттів. І скрізь вони приносили з собою свої мови - велику англійську, німецьку, французьку. Хоча колоніальний час давно в минулому, експорт культури триває. Бути європейцем означає експортувати культуру.
Освіта в усі часи була цінністю. Відкритість простору освіти розширює можливості здобувати знання протягом усього життя, в різних країнах. Втім, на мій погляд, треба не стільки розширювати свої пізнання, скільки вчитися мислити. Людину можна обмежити багато в чому, взагалі позбавити всього, але він буде продовжувати мислити — значить буде залишатися людиною. За статистикою найосвіченіші люди в світі-європейці.
Заповзятливими європейці були не тільки в період промислових революцій. А те, як переможно Євро крокує Європою, часто випереджаючи свого старшого брата, зеленого конкурента-Долар, робить Європу світовим економічним центром. І хоча європейська людина може задовольнятися малим, я вважаю, що бути європейцем означає Бути підприємливим, меркантильним в хорошому сенсі цього слова, наполегливим у досягненні мети.
Жителям Естонії європейська спільнота подарувала неймовірно багато можливостей, і для нас бути європейцем означає членство в перспективному, повному викликів Співдружності.
1 травня 2004 року Естонія вступила до Європейського Союзу, і тепер кожен естонець має право вважати себе європейцем. Але що це означає?
Відкривається безліч перспектив і можливостей. Громадяни Естонії мають право отримати освіту в будь-якій країні ЄС, було б тільки бажання-адже кордони між країнами Європи відкриті. Але для цього, природно, європеєць повинен знати мову обраної ним країни, її культуру і звичаї, щоб краще пристосуватися до іншої держави.
Будь-який європеєць, якого не влаштовує робота в своїй країні, може поїхати в будь-яку країну ЄС і спробувати щастя там. Але зважившись на такий відповідальний крок, треба знати не тільки закони своєї країни, а й тієї, в яку він збирається їхати.
У нашій родині шестеро дітей, троє отримали освіту і постійно живуть в Лондоні, мають прекрасні можливості для життя. Старший брат одружився, у нього там сім'я, народився син, йому вже три місяці. Брати надсилають багато фотографій, два рази на рік — на Різдво і день народження — приїжджають на батьківщину. І вони обов'язково сюди повернуться, адже наше місто стало європейським, повним свіжих вітрів.
З естрадним ансамблем «Анфас» влітку я побувала на міжнародному фестивалі в Болгарії, де зібралися представники 11 держав. У Таллінні у вересні проводилася Міжнародна конференція по лінії організації Europa noored. Як здорово було поспілкуватися з хлопцями, попрацювати в групах.
В рамках екологічного проекту я була в Польщі, потім ми побували в Ризі, Вільнюсі, поїхали до Словенії.
Висновок простий-синій паспорт, а у мене Європейський бордовий паспорт, яким я дуже пишаюся, відкриває мені справжні європейські цінності, розсовує не тільки географічні кордони, але в першу чергу межі свідомості. Майбутнє Європи - в єдиному громадянстві.
Не всі в світі відразу можуть сказати, де знаходиться Естонія, проте багатьох дуже дивує, що ми говоримо, пишемо, міркуємо по-російськи і при цьому знаємо і любимо естонські пісні, танці, традиції. Мені подобається девіз естонських просвітителів XIX століття:»будемо європейцями, але залишимося естонцями". Естонія-локальна, близька серцю, Європа-перспективна, велика, тривожна.
Коли ми в школі відзначали День громадянина, вирішили скласти портрет ідеального громадянина. Я наполягала, що головне для громадянина — законослухняність. Бути європейцем означає Бути громадянськи активним і законослухняним.
Якось у суспільстві дебатів ми сперечалися на тему " Чи є у Євросоюзу майбутнє?». Був і такий сценарій - як тільки Росія зі своїм євроазіатським минулим і непередбачуваним менталітетом увійде в Європу, тут-то Євросоюз і розвалиться.
Але мені хочеться вірити в майбутнє. Ми живемо на кордоні Євросоюзу. Ми живемо на стику двох культур — готичної і Візантійської, двох релігій — православ'я і католицизму-лютеранства, на кордоні свободи і категоричності. У житті найважче-це зробити вибір. Естонія вибрала свій шлях, і за 15 років, на мій погляд, пройшла неймовірний шлях, рівний сотням років.