На картині Катерини Білокур я бачу великі круглі яблука. Вони лежать на м’якому полотні, яке нагадує строкату бабусину хустку, і здаються дуже свіжими та соковитими. Схоже, що бабуся тільки-но назбирала їх для своїх онуків і дбайливо загорнула у хустинку.
До того часу як дозріти, кожне з цих дев’яти яблук півроку висіло на дереві. Виблискуючи на яскравому сонці червоними щоками, плоди наповнилися чудовим запашним ароматом. Прекрасний ніжний запах стиглих яблук з домашнього саду неможливо сплутати ні з чим. А дивовижний, трохи кислуватий смак цих улюблених усіма фруктів краще меду. Вони так і спокушають спробувати їх на смак, відчути, як вони хрумтять…
Віддалік від яблук художниця зобразила двох маленьких жовтогрудих пташок — синичок. Вони виглядають дуже реалістично, майже як живі, та органічно вписуються у загальну композицію картини. Однак їм відведена другорядна роль у сюжеті натюрморту. Художниця дещо несподівано зобразила фон — задній план картини. На ньому здіймається похмуре небо, під яким розкинувся мальовничий зелений сад. Неласкаве синьо-сіре небо контрастує з квітучими деревами та яскравими кольорами яблук й робить їх більш виразними. Квітучі гілки яблуні динамічно переплітаються, ніби колишуться від легкого подиху вітерця. З’являється відчуття, мов ніжні біло-рожеві квіточки зав’язі плодів виділяють у повітря любі пахощі весни. І якщо вдихнути на повні груди, цей тонкий солодкуватий аромат наповнює легені й приємно розходиться по всьому тілу.
Ми бачимо, як кисть живописця майстерно поєднала два жанри — натюрморт і пейзаж. Соковиті яблука на передньому плані, немов маленькі сонечка, випромінюють світло і висвітлюють картину теплими фарбами. Вони символізують родючість рідного краю і гостинність його мешканців.
Є логічне протиріччя між квітучими буйним цвітом деревами, що відбувається навесні, і стиглими яблуками, які дозрівають лише в кінцу літа – на початку осені. Але на перший погляд це непомітно, і сюжет картини виглядає дуже органічно. В такий б відхилення від реалізму автор намагається передати торжество весни, свято вічної молодості та життя у процвітанні.
Картина «Богданівські яблука» не може не подобатися, адже вона втілює красу і велич сільської природи, її садів і полів. Цей геніальний витвір рук людських демонструє високий професіоналізм та художню майстерність митця.
На картині Катерини Білокур я бачу великі круглі яблука. Вони лежать на м’якому полотні, яке нагадує строкату бабусину хустку, і здаються дуже свіжими та соковитими. Схоже, що бабуся тільки-но назбирала їх для своїх онуків і дбайливо загорнула у хустинку.
До того часу як дозріти, кожне з цих дев’яти яблук півроку висіло на дереві. Виблискуючи на яскравому сонці червоними щоками, плоди наповнилися чудовим запашним ароматом. Прекрасний ніжний запах стиглих яблук з домашнього саду неможливо сплутати ні з чим. А дивовижний, трохи кислуватий смак цих улюблених усіма фруктів краще меду. Вони так і спокушають спробувати їх на смак, відчути, як вони хрумтять…
Віддалік від яблук художниця зобразила двох маленьких жовтогрудих пташок — синичок. Вони виглядають дуже реалістично, майже як живі, та органічно вписуються у загальну композицію картини. Однак їм відведена другорядна роль у сюжеті натюрморту. Художниця дещо несподівано зобразила фон — задній план картини. На ньому здіймається похмуре небо, під яким розкинувся мальовничий зелений сад. Неласкаве синьо-сіре небо контрастує з квітучими деревами та яскравими кольорами яблук й робить їх більш виразними. Квітучі гілки яблуні динамічно переплітаються, ніби колишуться від легкого подиху вітерця. З’являється відчуття, мов ніжні біло-рожеві квіточки зав’язі плодів виділяють у повітря любі пахощі весни. І якщо вдихнути на повні груди, цей тонкий солодкуватий аромат наповнює легені й приємно розходиться по всьому тілу.
Ми бачимо, як кисть живописця майстерно поєднала два жанри — натюрморт і пейзаж. Соковиті яблука на передньому плані, немов маленькі сонечка, випромінюють світло і висвітлюють картину теплими фарбами. Вони символізують родючість рідного краю і гостинність його мешканців.
Є логічне протиріччя між квітучими буйним цвітом деревами, що відбувається навесні, і стиглими яблуками, які дозрівають лише в кінцу літа – на початку осені. Але на перший погляд це непомітно, і сюжет картини виглядає дуже органічно. В такий б відхилення від реалізму автор намагається передати торжество весни, свято вічної молодості та життя у процвітанні.
Картина «Богданівські яблука» не може не подобатися, адже вона втілює красу і велич сільської природи, її садів і полів. Цей геніальний витвір рук людських демонструє високий професіоналізм та художню майстерність митця.