Списати, підкреслити граматичні основи, розчленувати речення (якщо складне), поставити розділові знаки. 1. Богдан лежав на траві вигрітій сонцем і спершись на лікті байдуже дивився в чисте поле.
2. На яру стояло чималеньке село і посеред села біліла невеличка нова церква.
3. Не сплять лиш цвіркуни і фонтан та кліпає очима-зорями небо.
4. Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.
5. Стоять дерева опушені зеленню і здається чують сплески журавлиних ключів у піднебессі.
6. Фіранок не було і здавалося просто на голову сиплються міські вогні й зорі.
7. Ще хвилина і виконають наше замовлення.
8. Орач торкнеться до керма руками і нива дзвонить темним сріблом скиб.
9. Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець.
10. Кам’яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи нової поживи.
11. Безконечні стежки скриті інтимні водять мене по нивах а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.
12. Вразили гігантські вітрини-акваріуми колони ліан-водоростей і мармурові морські жителі поміж ними.
Якостей, які повинен мати справжній друг, дуже багато, але передусім він має бути дійсно справжнім, а не підробним.
Справжній друг той, який прийде на до завжди. Народна мудрість свідчить: «Не май ста рублів, а май сто друзів».
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.