Списати, розставити розділові знаки, звороти підкреслити
Зоря вклоняючись небу падала в комиші. (Д. Павличко.)
2.
А я іду, мій друг, з тобою одкривши серце всім вітрам! (В.
Сосюра.)
3.
Сонце жбурляє пригорщі золота всесвітом граючи в росах
тремких. (М. Самійленко.)
4.
А день іде в красі і силі пропахши соками землі. (М.С
тельмах.)
5.
Повстають проти снігу дуби присягаючись сонцю і літу. (Д.
Луценко).
6.
Шатро небес розкинувши над світом стояла ніч. (Є. Гуцало.)​

Люди очень часто отличаются от интренета и как они ведут в жизни.Интровертам будет удобнее быть в интрнете общяться и находить себе там друзей.Вот например экстравертам будет наоборот в жизни проще общяться найти друзей и так далее.Потому если вы общяетесь со в интернете и в жизни вы увидите разницу.Хотя мне удобнее общяться в интернете но я больше ценю живое общение.Да ище говоря в интернете люди не высказывают все своих мысель.А вот в жизни всё говорят на прямую.Хоья некоторым будет проще высказать или признаться в чем-то в переписке интрнете чем сказать человеку что-то в лицо.

Объяснение:

чел сорян я не русская . Сложно когда всю дизни писла сочение на украинском написать на русском что-то интересное

Осінь - це карнавал природи ще кілька

днів тому лiс був зодягнений у зелені шати і

переливався стоголосим пташиним хором.

Зараз же він спалахнув, вибухнув жовтими,

червоними, рожевими й оранжевими

барвами. Здається, наче кожне дерево.

кожний кущик змагаеться з сусідами у

яскравості свого вбрання.

А яка тиша навкруги!. Тільки де-не-де

можна почути шурхiт ıжачка в опалому лист та поодиноке каркання всюдисущих ворон. Легке мереживо павутиння гойдається на гілках, а лагідне сонячне промiння нiби шле свої останні поцілунки...

Ліс зачарований... Та життя у ньому не

припиняється нi на мить. Придивіться пильніше Ось двi бiлочки-пустунки мандрують кронами дерев, а за поваленим стовбуром причаiлася сiмейка грибочків у кумедних капелюшках Сонечко поспішае знайти собі оселю на зиму, а синичка стрибає з гілки на гілку, шукаючи поживу

Але, споглядаючи усю цю красу, нам чомусь стає сумно. Сумно, що з кожним порухом вітру більше і більше листя опиняється на землі Сумно, що скоро ПIДУТЬ ДОщI і все довкола стане голим, сірим, холодним.

Та після осіннiх холодiв i зими настане весна I лiс знову оживе, зазеленіє, розiллеться тисячами звуків. Тільки це вже буде iнша музика. А зараз звучить симфонія осені