Спишіть речення. Розмежуйте означено-особові та узагальнено-особові. Чи є серед поданих речень неозначено-особові? Назвіть їх.

1. Дай, серце, волю нетерплячим крилам, затріпочи, розвійся і полинь (М.Рильський). 2. Нещадні будьмо до найменших хиб...(О.Підсуха). 3. Поклепаємо косу, та поїдемо на сінокіс на Десну, та накосимо сіна, та наловимо риби, та наваримо каші (О.Довженко). 4. Бур’ян знищиш – урожай підвищиш. 6. Скажеш – не вернеш, напишеш – не зітреш. 6. На те коня купують, щоб не спотикався (Народна творчість). 7. Посадили над козаком явір та калину(Т.Шевченко). 8. Учора ділянку зорали, засіяли добірним зерном (З газети).

Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.

Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.

Мамині руки трудящі,  вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині  смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія».

Ми не завжди цінуємо  все, що для нас робить мама. Часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. Але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. І про це потрібно пам’ятати. Дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. Можна до й по господарству, власноруч змайструвати  для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. Можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. І сказати слова подяки.

Тато, можна тебе на хвилинку?

– Так, Віто, що тобі?

– Тато, поясни мені, будь ласка, одну річ. Літні канікули – вони ж призначені для відпочинку? Вони ж є для того, щоб діти відпочивали?

– Ну так, звичайно. Літні канікули призначені для відпочинку школярів.

– Тоді чому нас змушують вчитися на канікулах?

– Віто, що це означає – змушують вчитися?

– Чому нам задають читати книги на канікулах? Подивися, цілий список!

– Ну, то й що тут такого? Нам теж в школі задавали читати книги на канікулах.

– Тут у списку цілих десять творів!

– Дочко, вам їх задали для того, щоб під час навчального року вам було легше вчитися.

– Щоб ми втомилися ще влітку, чи що?

– Навіщо так грубо? Наприклад, у жовтні ви проходите якийсь твір з літератури. А ти вже прочитала його влітку! І вже знаєш, про що він, хто головні герої.

– Ах, тату! Але ж влітку так хочеться відпочивати! Я прочитала дві книжки і більше не можу!

Не можу і все!

– Доню, потім тобі буде важче, залишиться менше часу читати. Дивись сама. Щоб ти потім поганих оцінок з літератури не отримувала!

– Ну, я вже постараюся! А читати все одно влітку не буду! Я зараз нічого не запам’ятаю.

Я на пляж хочу!

– Ох, донько, донько…

Твір на тему: Діалог на тему “Літні канікули”