Спишіть речення. Виділіть, де треба, обставини, виражені одиничним дієприслівником. Поясніть умови відокремлення обставин. 1. Сиділи обнявшись гріючи один одного бойові друзі (О. Бойченко). 2. Всі вже чули, як набйлижаючись урочисто шумить над світом перемога. 3. Всі жили вже упиваючись надіями і зазираючи в завтра. 4. Шовкун похитуючись дрімав у сідлі (3 тв. О. Гончара !​​

Одного разу я йшов зі школи додому через парк. В нашому парку багато старих дерев. Раптом я почув стукіт дятла, придивився - і побачив цю гарну пташку. Дятел повзав по стовбуру, неначе прислухаючись до чогось і час від часу стукав дзьобом по корі старого клена. І ось, неначе почувши щось, він почав стукати, роблячи отвір у корі. Я стояв гав зв птахом, але він мене не помічав - такий був зайнятий. Я стояв доволі близько, тому зміг роздивитися цього ошатного птаха, його чорно-біле вбрання та червоне підхвістя та "капелюшок". Дятел замовк, і я побачив, як він витягає щось з-під кори. Мабуть, це була якась личинка або комаха. Я побажав птаху смачного і пішов додому.

- Привіт.
- Привіт.
- Ти ж у нас у класі новеньй, то може познайомимось? 
- Я не проти. Мене звати Ігор, мені 14 років.
- А я Андрій, і мені теж 14. Розкажи мені, а звідки ти приїхав?
- Я приїхав з мальовничого міста, що на Житомирщині. 
- Я чув, що там прекрасні краєвиди. Це правда?
- О так, там неймовірна природа!
- Може розповіси мені про цей край?
- Залюбки. З чого почати?
- А що на Житомирщині най-найгарніше?
- Без сумніву - ліси. Такої краси, мабуть, немає ніде у світі. Я годинами міг просто сидіти та слухати шепіт дерев.
-  А звірі у цих лісах були?
- Ще б пак! Частенько можна було побачити, як руда білочка збирає собі горіхи, як дятел вистукує "тук-тук", як соловейко починає співати свою чудову пісню.
- У мене немає слів... Невже там й спраді так гарно?
- Навіть краще.
- Може ти поділишся своєю розовіддю з усім класом?
- Можливо... але я трохи соромлюсь.
- Нічого, я тобі до
- Тоді - згода.
- Це буде захоплююче.