Спишіть речення. Вкажіть, які саме члени рес присудки, додатки, означення, прикладки, обставини). Якими частинами
мови вони виражені?
1. Матері й батьки уважно слухали Василя Олександровича
(І. Цюпа). 2. Лінощі і народжуються, і викорчовуються на
самперед у сім'ї (В. Сухомлинський). 3. Чиста наша дружба,
чистая, прозора (П. Тичина). 4. Для миру, для радості вся
наша праця (В. Сосюра). 5. У будь-яку погоду: в туман, дощ,
у шторм – виходять рибалки в море. 6. Промовець говорив
тихо, однак виразно. 7. Ось ідуть вони походом полем, лісом,
лугом (Л. Первомайський). 8. Він не чув ані жалю в серці,
ані гніву (М. Коцюбинський). 9. Руїну, голод і біду я також
зневажаю (Л. Первомайський).
2. Пое висловлює найщиріші, найглибші почуття, звіряючи своє кохання тій гордій і неприступній, від якої не чекає на взаємність.
3.Заклик шукати своє кохання та кохати всупереч усім бідам, не дивлячись ні на що.
4. Почуття страждать через невзаємність.
5. Як я люблю тебе без тями.
6.Ліричний герой живе у світі, у якому панує реальне, вигадане і неподілене кохання. Він бачить перед собою портрет коханої, таємничий духовний зміст її внутрішнього змісту, ідеал, яким його собі уявляє ліричний герой(це і є сам автор).7.звичайни та метафорични епітети: «чудові очі… ясні»; «дно студене»; «зарево червоне»; «довгими ночами»; «щастя молодого»; «дива золотого». —Порівняння: «очі…, немов криниці дно студене»; «уста…, мов зарево червоне»; «серце…, неначе перла у болоті», підкреслює надзвичайну красу дівчини, її байдужо-зневажливе ставлення до почуттів закоханого юнака і його високі душевні поривання. -Складни тропи — метафори: «докір займається і …тоне у тьмі»; «ти серце надірвала»; «вирвала ридання голосні»; «свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні». Вони підсилюються повторами, що увиразнюють душевний біль ліричного героя з приводу неподіленого глибокого почуття. -Тавтологічні повторення: «В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями, як мучусь Довгими ночами і як літа вже за літами свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні…», вони надають можливість усвідомити надзвичайність великого і справжнього почуття закоханого, який спочатку ніби протестує проти появи образу його коханої, що являється йому уві сні. -Риторичні фігури: риторичне заперечення «О ні!» змінюється на риторичне звертання «Являйся, зіронько, мені!», що підсилюється риторичним окликом «Хоч в сні!».