Спишіть речення, вкажіть, якими частинами мови є виділені курсивом слова. Займенники підкресліть як члени речення.
ІІІ. 1. О, глянь, що над нами! Розкраяно небо — мечами, мечами. 2. Мені тоді здалося, що то не золоте колосся, що то любов мою безмежну стоптали так необережно. 3. Чим більше чоловік науки має, тим більше він знає, чого не знає. 4. Чого ти мною так гордуєш, чого ти слів моїх не чуєш, коли тобі вклоняюсь я? 5. Те, в чому звинувачували цю людину, виявилось справжнім наклепом. 6. Чому згасають зірки? І цього ще не відкрито. Спитай у метеорита, чому згасають зірки. 7. Нехай це сонечко посвітить, нехай ця туга продзвенить. 8. Поезія — це завжди неповторність. 9. Я в полоні у лютих літер. Вже все назвав. Вже все убив. Чуття, розплавлені і злиті, на оливо я перелив. 10. Чому ж так солодко до болю — молитись, плакати, радіть? Все сниться, сниться рідне поле, юнацтва незабутня мить. 11. І спокій щось шепоче в сні, і далечінь прозоро вабить в золотом рясні, в жалоби жовтої єдваби. 12. Вставай, товаришу, світа! Останній день перейде швидко... Вчорашня праця нас пита, хоч заробітку щось не видко. 13. За сином Святая мати всюди йшла, його слова, його діла — все чула, й бачила, і мліла. 14. Як же його у неволі жити без надії?
Пісня - це ознака життя кожного народу, кожної людини. Якщо людина співає - вона живе і насолоджується кожною подарованою їй хвилиною. Пісня передає настрій, емоції, почуття. Піснею можна виділити радість і смуток, повернутися до історії наших предків, перейнятися духом минулого і стати одним цілим із своїми прадідами. Коли зникає пісня - помирає людська душа, людина втрачає зв язок з своїм внутрішнім світом, назавжди залишаючись лише з матеріальними цінностями . Тому так важливо берегти пісню, бо пісня - це душа народу.
моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. зветься воно василівкою, на честь хлібороба василя, який першим поставив тут хату.
той василь дуже вдало вибрав місце для оселі. опис місцевості села я почну з опису річки. вона тиха, заросла комишем. річка протікає відразу а околицею нашого села. там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.
а далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. зі степом стикаються рівні зелені поля. тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.
на схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. він має штучне походження. його вирили десь сімдесят років тому. саме сюди селяни ходят та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.
ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. в степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. а одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.
але наше село цивілізоване. в ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “жабівкою”. у нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. до нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.
більшість селян живе у садибах. вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.
коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. а потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.