- Привіт Махмуд! Як твої справи,Алі? У мене все добре.
- У мене, все відмінно. Я радий що з тобою все в порядку.
- Алі, ось я задумався, чи все можна купити за гроші? Я вважаю, що ні. Це неможливо. Наприклад, якщо з моїм станеться щось,не добре,то я не можу вилікувати, його тільки грошима.
- Я теж так вважаю,Махмуд. Я теж хочу привести,приклад. І так, а якщо раптом я буду дуже багатим, але дуже самотнім. Чи зможу я купити справжніх і відданих друзів?
- Що ж, це була цікава розмова. До зустрічі,Алі!
- Поки, поки!
Объяснение:
надеюсь, понятно. Язык Узбекистана, я не знаю поэтому,прости если что то неправильно.
1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».
- Привіт Алі!
- Привіт Махмуд! Як твої справи,Алі? У мене все добре.
- У мене, все відмінно. Я радий що з тобою все в порядку.
- Алі, ось я задумався, чи все можна купити за гроші? Я вважаю, що ні. Це неможливо. Наприклад, якщо з моїм станеться щось,не добре,то я не можу вилікувати, його тільки грошима.
- Я теж так вважаю,Махмуд. Я теж хочу привести,приклад. І так, а якщо раптом я буду дуже багатим, але дуже самотнім. Чи зможу я купити справжніх і відданих друзів?
- Що ж, це була цікава розмова. До зустрічі,Алі!
- Поки, поки!
Объяснение:
надеюсь, понятно. Язык Узбекистана, я не знаю поэтому,прости если что то неправильно.
Объяснение:
1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».