Спишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Побудуйте схеми речень, визначте вид підрядності.(після кожного речення) Я ладен стати й грудкою земною аби шуміла поруч десь ріка і небо голубіло наді
мною (Д. Луценко). 2. Люблю весну коли плюскочуть ріки коли рида од щастя
соловей і заглядає сонце під повіки у тишині задуманих алей (В. Сосюра). 3. А коли
відлетять в далину журавлі і зів’яну десь квіткою в житах волошковою та калина
червона на могилі моїй буде вічно співати українською мовою (Є. Лещук). 4. Як гарно
коли йде надворі дощ а в хаті теплий дух снує духмяний (Г. Дудка). У
Стеблеві, де кінчається містечко, де Рось розливається з тісних берегів, є дуже гарне
місце (І. Нечуй-Левицький). Коли зграя залетить далеко і в тумані стане тихо, я
зупиняюся й наслухаю, що робиться попереду Вночі Андрій довго не міг заснути, бо в
хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою (Гр.
Тютюнник). Він писав свою книжку, тому що хотів, щоб люди, яких він любив, стали
трохи щасливішими
Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.
Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.
Мамині руки трудящі, вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія».
Ми не завжди цінуємо все, що для нас робить мама. Часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. Але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. І про це потрібно пам’ятати. Дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. Можна до й по господарству, власноруч змайструвати для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. Можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. І сказати слова подяки.
Яка це добра й світла година, коли село йде на Великдень до церкви! Вийнято зі скринь і шаф найкращий одяг, а для нас він таки найкращий у світі. Вишивані сорочки та блузи, на яких барвляться квіти й чарують око предивні візерунки, вишивані кептарики, брилики на хлопчиках, віночки й стрічки на дівчатках. І все це нове, одягнуте сьогодні вперше, бо цілий рік готувалося до Великодня. Сплетені з лози й розмальовані майстровими руками кошики, прикрашені вишиваними рушниками. Усе чисте й біле, як цей світ, чекає на себе краплі свяченої води.
А церква й довкола церкви — мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паски. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній тленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів. А серце звернуте до неба, і тиша така дзвінка, ніби щойно над цим окрайцем української землі перелетіли святі.
І не перепинити цієї живої народної ріки до церкви, бо в її святості живе наш дух, бо так виростали наші традиції, єдналася нація, так благословилася незалежна Україна