Спишіть текст, розставляючи розділові знаки. Випишіть з тексту складне безсполучникове речення. Виконайте синтаксичний розбір, накресліть схему. Серце калатає душа розмикається вона має ввібрати в себе ці радісні слова. Співає й землі. Біла сизість снігів переходить в сизу білість неба створюючи нерозривність. І ти ніби бачиш над тобою і поперед тебе шугають янголята… Різдвяна казка! Певна річ наша земля зберігає інформацію яку чужинці-заволоки ніколи не вичитають ані зі снігів ані з марева ані з розлитих у повітрі щедрівок. І починаєш розуміти ту тоскну необхідність наших емігрантів що воліли б хоч померти на рідній землі. Ми відчуваємо власне тіло не бачачи власного випромінювання не фіксуючи космічних променів які проймають наше єство. Зоряні пульсування зливаються з незримими спектрами променів від землі такі імпульсі відчувають тільки люди споріднені із землею. Ці імпульси закладені в безсмертних колядках і щедрівках.
1. Таким чином, у становленні нового змісту шкільної історичної
освіти й, відповідно, у створенні шкільних навчальних посібників з історії
чітко простежуються три періоди.
2. Отже, історія - це наука про минуле людства.
3. Наприклад, стародавні єгиптяни вели своє літочислення за династіями єгипетських царів — фараонів.
4. На жаль, походження людини є таємницею, як i виникнення життя на
планетi.
5. Зокрема, папа римський Пій XII ще в 1950 p. сказав, що ця теорія заслуговує на серйозний розгляд
Уранці пішли до регента. Павло, заклякши від несміливості, тихенько-тихенько повертав головою, розглядаючи приймальню. Регент підступив ближче, взяв малого за гостренький ліктик: "Ну, підійди-но сюди, хлопчику"... Підвів до блискучої шафи, сів на стілець і зазирнув Павлові в очі. Батько щось кахикнув, збираючись із думками, але в цю мить регент відкрив у шафці якусь кришку. Павло спідлоба подивився на дивні ряди білих та чорних планочок, але не встиг ще збагнути, для чого вони, як регент пробігся по них своїми швидкими пальцями і - полинули звуки музики. Вони були ніжні-ніжні, аж срібні. Павло забув про все. Иого очі не змигуючи дивилися на клавіші фісгармонії, а все єство ловило музику... Ось, мов кілька срібних ручаїв, плине урочиста, ласкава, сумовита мелодія, мовби запитуючи в нього, Павла, про щось потаємне, на що й слів немає відповісти... Павло стояв - i вже нічого не бачив, бо очі були повні сліз, - він тільки чув музику він плинув по срібному морю музики, і було йому так сумовито й чисто в душі.