Весна - це найкрасивіше пору року! Адже тільки навесні можна помітити, як розпускаються квіти після зимової сплячки, як красиво і безтурботно співають птахи під вікном, як течуть струмка від щойно снігу, що розтанув ... Цією красою можна насолоджуватися нескінченно! Все перероджується прямо на очах: \u200b\u200bтварини, рослина, люди і сама природа. Ось ведмідь прокинувся від зимової сплячки, з-під снігу почав виглядати пролісок, хуртовини перетворилися в теплі вітерці, а люди стали виходити з будинків і квартир, колись ховаючись від морозу, щоб подихати свіжим повітрям і насолодитися чудовими пейзажами.
Раніше, гуляючи по зимовому лісі, На мене з гілок дерев падав сніг, потрапляючи мені під комір, а тепер на мене капають крапельки водички, освіжаючи мене і роблячи щасливішими. А саме чудове під час цієї прогулянки, так це - запах ... Запах природи: рослин, дерев і квітів, які тільки почали розквітати.
У цю пору року дні стають довшими, сонце встає раніше, а ночі тепер трохи коротший. З самого ранку птахи починають будити тебе своїм прекрасним щебетанням, давайте зрозуміти, що пора прокидатися. До того ж весняного ранку набагато безпечніше зимового, адже взимку вранці темно і нічого не видно, і коли йдеш в школу, то з побоюванням дивишся по сторонам.
Підводячи підсумок - хотілося б написати, що весна - це моє улюблене час року, найкрасивіше і прекрасна пора! Так само будучи відправною точкою до літніх канікул, Весна дає зрозуміти, що це саме спокійний час року і залишилося зовсім трохи потерпіти і настане спекотне і веселе літо.
Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки.
Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За до вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків:
1. Безумовно, буде дощ.
2. Здається, буде дощ.
3. Кажуть, буде дощ.
4. На жаль, буде дощ.
5. Майте на увазі, буде дощ.
6. Отже, буде дощ.
У реченні вставні слова і речення:
1) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, певна річ, ясна річ, правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо тощо;
2) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом..., за вченням..., на думку..., на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, пам’ятаю, чую, бачу тощо;
3) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті тощо;
4) привертають, активізують увагу співрозмовника: чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу вас, даруйте на слові, пробачте, між нами кажучи тощо;
5) вказують на порядок думок, зв’язок між ними іб висловлення їх: по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, з другого боку, до речі, між іншим, крім того, а крім того, навпаки, отже, а отже, значить, таким чином, виявляється, власне (кажучи), наприклад, зокрема, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи, повторюю тощо.
Весна - це найкрасивіше пору року! Адже тільки навесні можна помітити, як розпускаються квіти після зимової сплячки, як красиво і безтурботно співають птахи під вікном, як течуть струмка від щойно снігу, що розтанув ... Цією красою можна насолоджуватися нескінченно! Все перероджується прямо на очах: \u200b\u200bтварини, рослина, люди і сама природа. Ось ведмідь прокинувся від зимової сплячки, з-під снігу почав виглядати пролісок, хуртовини перетворилися в теплі вітерці, а люди стали виходити з будинків і квартир, колись ховаючись від морозу, щоб подихати свіжим повітрям і насолодитися чудовими пейзажами.
Раніше, гуляючи по зимовому лісі, На мене з гілок дерев падав сніг, потрапляючи мені під комір, а тепер на мене капають крапельки водички, освіжаючи мене і роблячи щасливішими. А саме чудове під час цієї прогулянки, так це - запах ... Запах природи: рослин, дерев і квітів, які тільки почали розквітати.
У цю пору року дні стають довшими, сонце встає раніше, а ночі тепер трохи коротший. З самого ранку птахи починають будити тебе своїм прекрасним щебетанням, давайте зрозуміти, що пора прокидатися. До того ж весняного ранку набагато безпечніше зимового, адже взимку вранці темно і нічого не видно, і коли йдеш в школу, то з побоюванням дивишся по сторонам.
Підводячи підсумок - хотілося б написати, що весна - це моє улюблене час року, найкрасивіше і прекрасна пора! Так само будучи відправною точкою до літніх канікул, Весна дає зрозуміти, що це саме спокійний час року і залишилося зовсім трохи потерпіти і настане спекотне і веселе літо.
Объяснение:
Пиши людино
Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки.
Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За до вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків:
1. Безумовно, буде дощ.
2. Здається, буде дощ.
3. Кажуть, буде дощ.
4. На жаль, буде дощ.
5. Майте на увазі, буде дощ.
6. Отже, буде дощ.
У реченні вставні слова і речення:
1) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, певна річ, ясна річ, правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо тощо;
2) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом..., за вченням..., на думку..., на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, пам’ятаю, чую, бачу тощо;
3) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті тощо;
4) привертають, активізують увагу співрозмовника: чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу вас, даруйте на слові, пробачте, між нами кажучи тощо;
5) вказують на порядок думок, зв’язок між ними іб висловлення їх: по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, з другого боку, до речі, між іншим, крім того, а крім того, навпаки, отже, а отже, значить, таким чином, виявляється, власне (кажучи), наприклад, зокрема, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи, повторюю тощо.