У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки») перед приголосними кореня: дискета, таксист, цирк, методика, стимул, зигзаг, шифр, риф, чипси.
У власних географічних назвах:
1. В кінцевих -ида, -ика: Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.
2. Після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед наступним приголосним: Вірджинія, Алжир, Чилі, Чикаго, Йоркшир, Вашингтон, Лейпциг (але Віші, Шіофок).
3. Із звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія, Мадрид, Рим, Рига, Крим, Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).
4. В інших назвах після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Ватикан, Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай.
Пишемо і:
У загальних назвах:
- на початку слова: ідея, інструкція, імпорт, інфляція, імітатор;
- після приголосного перед голосним та й: артеріальний, геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій;
- у словах, які закінчуються на -ія: артерія, рація;
- у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и: візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні, пенальті;
- після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: бізнесмен, пірат, вітраж, міф, фільтр, гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб.
У власних назвах:
- між приголосними та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Лісабон, Міллер, Візантія, Хібіни, Кіплінг, Бірма, Ніцца, Міссісіпі, Сочі, Паганіні, Джерсі, Сімферополь, Сідней, Сінгапур, Сілезія, Россіні, Зімбабве, Грім, Дідро, Овідій.
1. Iменник- це самостiйна частина мови, що означае А ознаку предмета Б дiю предмета В предмет 2.Iменник вiдповiдае на питання А хто? що? Б який? чий? В скiльки? котрий? 3.Iменник у реченнi може бути А обставиною i означенням Б пiдметом i присудком В будь-яким членом речення 4. Усi слова - iменники в рядку А науковий, научити Б наука, науковець В по-науковому, научений 5.Iменник велич утворено А префiксальним Б суфiксальним В безафiксним 6.Незмiнюваний iменник у рядку А олiвець Б олiв"е В омар 7.Прикметник - це самостiйна частина мови, що А вiдповiдае на питання хто? що? i означае предмет Б означае дiю предмета i вiдповiдае на питання що робити? що зробити? В вiдповiдае на питання який? чий? i називае ознаку предмета 8.Початкова форма прикметника- це А називний вiдмiнок множини Б називний вiдмiнок однини чоловiвого роду В називний вiдмiнок однини жiночого роду 9.Прикметник трикутний утворено А префiксально-суфiксальним Б префiксальним В основоскладанням 10.Усi прикметники - якiснi в рядку А смiшний, цiкавий, дiдiв Б веселий, дерев"яний, синiй В гучний, близький, наполегливий 11.НЕ мають ступенiв порiвняння прикметники А якiснi та вiдноснi Б вiдноснi й присвiйнi В якiснi та присвiйнi 12. Коротку форму мають прикметники А середнього роду в Н.в. i Зн.в. однини Б деякi якiснi чоловiчого роду в Н.в. i Зн.в. однини В усi
Відповідь:
Пишемо и:
У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки») перед приголосними кореня: дискета, таксист, цирк, методика, стимул, зигзаг, шифр, риф, чипси.
У власних географічних назвах:
1. В кінцевих -ида, -ика: Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.
2. Після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед наступним приголосним: Вірджинія, Алжир, Чилі, Чикаго, Йоркшир, Вашингтон, Лейпциг (але Віші, Шіофок).
3. Із звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія, Мадрид, Рим, Рига, Крим, Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).
4. В інших назвах після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Ватикан, Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай.
Пишемо і:
У загальних назвах:
- на початку слова: ідея, інструкція, імпорт, інфляція, імітатор;
- після приголосного перед голосним та й: артеріальний, геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій;
- у словах, які закінчуються на -ія: артерія, рація;
- у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и: візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні, пенальті;
- після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: бізнесмен, пірат, вітраж, міф, фільтр, гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб.
У власних назвах:
- між приголосними та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Лісабон, Міллер, Візантія, Хібіни, Кіплінг, Бірма, Ніцца, Міссісіпі, Сочі, Паганіні, Джерсі, Сімферополь, Сідней, Сінгапур, Сілезія, Россіні, Зімбабве, Грім, Дідро, Овідій.
Пояснення:
А ознаку предмета
Б дiю предмета
В предмет
2.Iменник вiдповiдае на питання
А хто? що?
Б який? чий?
В скiльки? котрий?
3.Iменник у реченнi може бути
А обставиною i означенням
Б пiдметом i присудком
В будь-яким членом речення
4. Усi слова - iменники в рядку
А науковий, научити
Б наука, науковець
В по-науковому, научений
5.Iменник велич утворено
А префiксальним
Б суфiксальним
В безафiксним
6.Незмiнюваний iменник у рядку
А олiвець
Б олiв"е
В омар
7.Прикметник - це самостiйна частина мови, що
А вiдповiдае на питання хто? що? i означае предмет
Б означае дiю предмета i вiдповiдае на питання що робити? що зробити?
В вiдповiдае на питання який? чий? i називае ознаку предмета
8.Початкова форма прикметника- це
А називний вiдмiнок множини
Б називний вiдмiнок однини чоловiвого роду
В називний вiдмiнок однини жiночого роду
9.Прикметник трикутний утворено
А префiксально-суфiксальним
Б префiксальним
В основоскладанням
10.Усi прикметники - якiснi в рядку
А смiшний, цiкавий, дiдiв
Б веселий, дерев"яний, синiй
В гучний, близький, наполегливий
11.НЕ мають ступенiв порiвняння прикметники
А якiснi та вiдноснi
Б вiдноснi й присвiйнi
В якiснi та присвiйнi
12. Коротку форму мають прикметники
А середнього роду в Н.в. i Зн.в. однини
Б деякi якiснi чоловiчого роду в Н.в. i Зн.в. однини
В усi