Сукр.! переробіть складні сполучникові речення на безсполучникові і поставте розділові знаки 1) остапові здавалося, що вони мусять держатися правої руки. 2) знаю, що з попелу сходять квіти. вірю, що з каменю б'є джерело. 3) як грім гримить, хліб буде родить. 4) у народі кажуть, що той щасливий, хто має багато друзів. 5) як про поле дбатимеш, то й достаток матимеш. 6) здалека чути, як бринять сокири, гупають молоти, тьохкає камінь. 7) старі люди правду кажуть, що два хитрих мудрого не переважать. 8) того дня саша затримався в гімназії, бо треба було друзям підготуватися з латинської мови. 9) якщо у громаді лад, усяк тому рад.
Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…