Сукр.! переробіть складні сполучникові речення на безсполучникові і поставте розділові знаки 1) остапові здавалося, що вони мусять держатися правої руки. 2) знаю, що з попелу сходять квіти. вірю, що з каменю б'є джерело. 3) як грім гримить, хліб буде родить. 4) у народі кажуть, що той щасливий, хто має багато друзів. 5) як про поле дбатимеш, то й достаток матимеш. 6) здалека чути, як бринять сокири, гупають молоти, тьохкає камінь. 7) старі люди правду кажуть, що два хитрих мудрого не переважать. 8) того дня саша затримався в гімназії, бо треба було друзям підготуватися з латинської мови. 9) якщо у громаді лад, усяк тому рад.
Це може бути Богдан Хмельницький.
Гетьман Війська Запорозького з 1648 року.
Місце народження – ймовірно: Черкаси, м. Жовкла, Суботів, Чигирин, Переяслав.
Батько — Михайло Хмельницький, був на службі у коронного гетьмана.
Навчався в одній з Братських шкіл, а також у єзуїтському колегіумі у Львові, знав латинську, польську, турецьку, кримськотатарську, турецьку мови. У 1620-их pp. Xмельницький зв'язався з Козаччиною, де він служив, мабуть, у Чигиринському полку й брав участь у військових походах козаків проти татар і поляків. Брав участь у повстанні проти Польщі і як військовий писар — підписав капітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637. Восени 1638 Xмельницький був членом козацького посольства до короля Володислава IV.
В січні 1654 року підписав Переяславську угоду (в 1656 році переглянута без участі Хмельницького московсько-польською Віленською угодою).
Помер 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував.
Некрасов пытался найти счастливого человека, но ему это так и не удалось. Для каждого человека оно своё: кому-то нужны деньги, слава, карьера, а кому-то просто съесть кусочек хлебушка, найти место для ночёвки, для кого-то оно заключается в вине, а для кого-то просто родители рядом.
В настоящее время очень много детских домов, и печально то, что в них начодятся очень много сирот. Я уверена, что каждый из них мечтает снова сказать слово "мама", снова очутиться в туплых, родных объятиях.
Однаждыы, разгуливая по интернету, я наткнулась на такую статью: "Ребёнок находился в детском доме. Однажды вечером,он взял в руки мелки, и нарисовал на полу портрет мамы. После того, как он закончил рисовать, он лёг в её объятия и уснул в таком положении". Я читал эту историю и понимал, что я самый счастливый человек на земле: у меня есть родители...они рядом...они живы.