іть будь ласка! треба написати есе на завтра. Тема есе. Конфлікт між буденністю й високими
пориваннями особистості, дійсністю й мрією,
Здається, зрозумілим: у складному двобої потрібно
вибирати мрію. Та буденне життя диктує свої правила
- I часто людина прагне матеріального
забезпечення, а не високої мрії. Та й у народі
кажуть, краще синиця в руках, аніж журавель у небі.
Якщо життя покладе на терези високу мрію й ситу
забезпечену дійсність, що виберете Ви?
у прикладі з літератури використати твір Л. Українки "Лісова пісня".
У мене багато знайомих, але справжніх друзів мало. Адже не кожного можна назвати своїм справжнім другом. Я вважаю, що такі стосунки мають пройти через певні випробовування та перевірку. І справа не в тому, чи дасть хтось переписати комусь невиконане домашнє завдання, чи підтримає тебе у сварці. Справжня дружба набагато глибша. Я пам’ятаю випадок, після якого мені було присвоєно почесне звання друга. Одна моя сусідка, така ж учениця, як і я, сильно захворіла. Протягом тривалого часу їй не можна було виходити на вулицю, тому вона пропускала заняття. Оленка, так її ім’я, вчилася дуже добре, тому сильно переживала за пропущені уроки. Хоча в неї і були номери телефонів її класного керівника й однокласників, та це допомагало лише частково. Вона могла дізнатися, яким було домашнє завдання, але новий матеріал досить часто був складним і незрозумілим.
Одного разу Олена звернулася до мене по до так сталося, що з багатьох предметів завдання в нас були однакові. Я погодилась допомагати їй. Час, який ми проводили разом, минав швидко і весело. Оленка була не лише розумною, але цікавою і чемною дівчиною. Коли вона після хврроби прийшла до школи, то вразила вчителів своєю підготовкою. Та й у мене з багатьох предметів оцінки підвищилися. Відтоді ми товаришуємо і Оленка називає мене справжньою подругою.
Дехто вважає, що слова нічого не варті у порівнянні з дією, зі вчинком. Я так не вважаю, бо слова бувають різні. Іноді вчасно сказане слово може до навіть врятувати життя. Наприклад, коли хтось хворіє, то сказати людині добре слово, побажати скорішого одужання - це немало. Навіть якщо ти не можеш відвідати людину у лікарні, ти завжди можеш зателефонувати їй, поговорити, підбадьорити. Я вважаю, що це такий же вчинок, як і приїхати до лікарні.
І навпаки: всі знають, що словом можна дуже боляче поранити і навіть вбити. Зле слово, як на мене, гірше за биття, бо синці зійдуть, а біль та образа залишаться. Бувають навіть випадки, коли людина, яку постійно цькують і ображають, не витримує і кінчає життя самогубством. Через слова. Таким чином, слова впливають на людей дуже сильно, тобто сказати слово - це вчинок. А вчинки бувають як гарні, так і погані. Тому слід дуже ретельно вибирати слова, коли спілкуєшся з людьми.