Іть написати твір. уявіть, що ви приїхали в літній табір. розповісти батькам, як йдуть справи. включити цю інформацію: · погодні умови; · місцезнаходження; · проживання.
Яка це добра й світла година, коли село йде на Великдень до церкви! Вийнято зі скринь і шаф найкращий одяг, а для нас він таки найкращий у світі. Вишивані сорочки та блузи, на яких барвляться квіти й чарують око предивні візерунки, вишивані кептарики, брилики на хлопчиках, віночки й стрічки на дівчатках. І все це нове, одягнуте сьогодні вперше, бо цілий рік готувалося до Великодня. Сплетені з лози й розмальовані майстровими руками кошики, прикрашені вишиваними рушниками. Усе чисте й біле, як цей світ, чекає на себе краплі свяченої води.
А церква й довкола церкви — мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паски. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній тленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів. А серце звернуте до неба, і тиша така дзвінка, ніби щойно над цим окрайцем української землі перелетіли святі.
І не перепинити цієї живої народної ріки до церкви, бо в її святості живе наш дух, бо так виростали наші традиції, єдналася нація, так благословилася незалежна Україна
сведения о никольском монастыре на аскольдовой могиле появляются в xv веке. его называли также пустынный, слупский или столбовый. самое давнее изображение церкви святого николая — деревянной, с тремя куполами — было найдено на плане афанасия кальнофойского. в конце xvi века обитель была определённое время униатской. при митрополите петре могиле она получила от украинских гетманов целый ряд универсалов и грамот на владение деревнями.
в 1690-е гг. иван мазепа выстроил новый собор на горе над николаевской церковью (см. николаевский военный собор), куда была переведена и вся монастырская братия. под горой осталось монастырское кладбище с деревянной николаевской церковью, которая из главной превратилась в приписную кладбищенскую. в 1809 г. на месте этой ветхой церкви на средства воронежского купца мещерякова была построена существующая каменная.
Яка це добра й світла година, коли село йде на Великдень до церкви! Вийнято зі скринь і шаф найкращий одяг, а для нас він таки найкращий у світі. Вишивані сорочки та блузи, на яких барвляться квіти й чарують око предивні візерунки, вишивані кептарики, брилики на хлопчиках, віночки й стрічки на дівчатках. І все це нове, одягнуте сьогодні вперше, бо цілий рік готувалося до Великодня. Сплетені з лози й розмальовані майстровими руками кошики, прикрашені вишиваними рушниками. Усе чисте й біле, як цей світ, чекає на себе краплі свяченої води.
А церква й довкола церкви — мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паски. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній тленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів. А серце звернуте до неба, і тиша така дзвінка, ніби щойно над цим окрайцем української землі перелетіли святі.
І не перепинити цієї живої народної ріки до церкви, бо в її святості живе наш дух, бо так виростали наші традиції, єдналася нація, так благословилася незалежна Україна
сведения о никольском монастыре на аскольдовой могиле появляются в xv веке. его называли также пустынный, слупский или столбовый. самое давнее изображение церкви святого николая — деревянной, с тремя куполами — было найдено на плане афанасия кальнофойского. в конце xvi века обитель была определённое время униатской. при митрополите петре могиле она получила от украинских гетманов целый ряд универсалов и грамот на владение деревнями.
в 1690-е гг. иван мазепа выстроил новый собор на горе над николаевской церковью (см. николаевский военный собор), куда была переведена и вся монастырская братия. под горой осталось монастырское кладбище с деревянной николаевской церковью, которая из главной превратилась в приписную кладбищенскую. в 1809 г. на месте этой ветхой церкви на средства воронежского купца мещерякова была построена существующая каменная.