ДНІПРО-СЛАВУТАПісля перемоги над печенігами великий князь Святослав повертався до Києва. Їхав лівим, пологим берегом. На зустріч із князем виходило населення й уклінно вітало відважного витязя. Кожний уважав за честь щось подарувати своєму оборонцеві: хто щит і меч власної роботи, хто шмат домотканого полотна, хто жбан із медом. А один сіромаха не мав нічого. Метнувся він до Славутича, набрав у пригорщі води і приніс князеві: «Прийми, князю, цю дніпрову воду, чим багаті, тим і раді».Суворий князь зворушено дивився на це незвичайне підношення. Опам’ятавшись, він звелів слугам принести золоту чашу, щоб прийняти безцінний дар. «Вода дніпрова священна, за неї ми на брані голову покладемо»,— сказав він.Відтоді золотий кубок із дніпровською водою завше стояв у княжому теремі на почесному місці.
