Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
1. Менi наснилася криниця, водою-сповнена до краю. 2. Човен сплетений з мрій біло-синього дня тихо тоне. 3. Наступним об'єктом полювань стали сусід ські голуби,ородисті, дорогі. 4. Стомлення роями пасажирів вулик залізничного вокзалу надвечір стих. 5. В дні прожиті печально і просто все було: як незайманих сніг.6. Це може навіть і не вірші, а квіти кинуті тобі. 7. Об цілий світ спіткнулася розлука, і йде до нас страшна, як Тамерлан. 8. Уже під захід сонця лелека натом ленин за день, повернувся до свого года. 9. Ти одчиниш двері рідна і крилата вийдеш зустрічати сина на поріг.
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Поставте розділові знаки
1. Менi наснилася криниця, водою-сповнена до краю. 2. Човен сплетений з мрій біло-синього дня тихо тоне. 3. Наступним об'єктом полювань стали сусід ські голуби,ородисті, дорогі. 4. Стомлення роями пасажирів вулик залізничного вокзалу надвечір стих. 5. В дні прожиті печально і просто все було: як незайманих сніг.6. Це може навіть і не вірші, а квіти кинуті тобі. 7. Об цілий світ спіткнулася розлука, і йде до нас страшна, як Тамерлан. 8. Уже під захід сонця лелека натом ленин за день, повернувся до свого года. 9. Ти одчиниш двері рідна і крилата вийдеш зустрічати сина на поріг.