Поряд з легендами, переказами та сказаннями український народ створив і такий унікальний жанр усної творчості, як думи. Думами називаються великі пісенно-розповідальні твори героїчного характеру. В багатьох думах розповідається про важку боротьбу українського народу з іноземними загарбниками, про страдання невольників у турецькій неволі, звучить заклик любити рідний край. Героями цих народних творів являються прості козаки та визначні вожаки козацьких та народних мас.
У народних дум широка географія. Про подіі у нашому краї теж складено немало творів. Це такі думи, як: "Дума про втечу трьох братів з Азова", "Вдова Сірка Івана" або "Про Сірчиху Іваниху", "Дума про Сингура". Кілька слів про героя багатьох усних народних творів, уславленого ватажка запорізького козацтва Івана Дмитровича Сірка. До десяти разів обирали його козаки кошовим отаманом Запорізької Січі. Водив він загони у Францію, де став національним героєм цієї країни, нападав на турецькі й кримські міста, визволяючи земляків із неволі. Під проводом Сірка контролювалися татарські сакми ( шляхи ), які проходили через донецькі степи на Слобожанщину. В особі І.Сірка український народ мав не тільки захисника рідної землі, але й далекоглядного і сміливого політика, для якого цілісність українських земель була найважливішою справою всього життя. Йому часто доводилось піднімати булаву і давати одкоша не тільки татарським агресорам, але й вступати у криваві сутички з військом Московської держави. Напередодні свого багаторічного керівництва запорізьким козацтвом, Іван Сірко "порядкував" на Слобожанщині, де в нього був невеличкий маєток у Мерефі під Харковом.
У думі "Вдова Сірка Івана" розповідається про дружину й сина ватажка, про трагічний епізод у житті його родини: загибель під Тором ( тепер м. Слов'янськ Донецької області ) сина І. Сірка - Сірченка Петра від рук татар. У думі згадується місто Тор та його околиці, козацькі сторожі понад Торцем.
Цікавим зразком народних дум нашого краю є також дума "Про отамана Сингура". Це остання побутуюча в усному народному мовленні дума, записана у 1969 році студентом Віктором Тютюнником в хуторі Сергіївка Красноармійського району. Наводимо текст цієї думи.
ДУМА ПРО ОТАМАНА СИНГУРА
Ночі темної , години тихої Тікали козаченьки з неволі турецької. Голі, босі біднії летяги . На свої кордони потрапляли, Милу землю , матір рідну кріпко цілували . Розійшлися хлопці в шинок погуляти І нового отамана для себе обрати. Гей, тут Федір промовляє : - Нас багато понасаджено , Да через меча положено, Да і тіла козацького - молодецького Живого не оставлено. Помстимося вірі бусурменській . За отаманом Сингуром підемо горою. І промовив тут Сингур - сокіл : — Ей, козаки , діти , друзі, молодці! вас я, добре дбайте, Од сна уставайте, На турок яничар наїжджайте, На три частини всіх рубайте , Кров їх гарячу з піском жовтим мішайте. Віри ж своєї християнської На поругу на вічні часи не давайте. Гей пішла там колотнеча, Козаки добре усі дбали, В городи турецькі вранці борзо набігали, Гей, невольників святих з неволі визволяли. Та й задумав Сингур - козак та й розбагатіти І козаків собі підвернути. А гей , війську став казати : Паном його треба звати . І в своїй будівлі мирно став походжати. І зчинили козаченьки у війську молот, І зробили Сингурові колот. І всі його цінні скарби військові роздано, І могутнє козацтво гарно стало вбране . Гей гуляє це козацтво .
Після довгих холодних зимових днів світ зачаровує своїми барвами. Кожен помічав, що з настанням весни душа починає радіти і радіти. Людина розуміє, що хуртовини позаду, і його чекають тільки теплі і сонячні дні. Природа навесні дає початок чомусь новому і незвичайному. Весна - пора любові і захоплення красою, яка оточує людей. Безсумнівно, всім подобається гати, коли із землі проростають перші квіточки і травинки, які дають надію на нове життя. Навесні сонячні промені починають гріти всіх любителів прогулянок на свіжому повітрі. У весняний період прокидаються всі тварини і комахи, які так чекали настання теплих днів. Птахи прилітають в рідні краї і починають радувати людей своїм чудовим співом. Природа ніби говорить про те, що вона знову починає жити. Навесні краса природи заворожує тим, що в цей період починається життя. Сонце починає гріти, рослини і листя на деревах - рости, тварини і комахи - прокидатися, а люди - радіти. Природа у весняний період надзвичайно красива і жива.
Поряд з легендами, переказами та сказаннями український народ створив і такий унікальний жанр усної творчості, як думи. Думами називаються великі пісенно-розповідальні твори героїчного характеру. В багатьох думах розповідається про важку боротьбу українського народу з іноземними загарбниками, про страдання невольників у турецькій неволі, звучить заклик любити рідний край. Героями цих народних творів являються прості козаки та визначні вожаки козацьких та народних мас.
У народних дум широка географія. Про подіі у нашому краї теж складено немало творів. Це такі думи, як: "Дума про втечу трьох братів з Азова", "Вдова Сірка Івана" або "Про Сірчиху Іваниху", "Дума про Сингура". Кілька слів про героя багатьох усних народних творів, уславленого ватажка запорізького козацтва Івана Дмитровича Сірка. До десяти разів обирали його козаки кошовим отаманом Запорізької Січі. Водив він загони у Францію, де став національним героєм цієї країни, нападав на турецькі й кримські міста, визволяючи земляків із неволі. Під проводом Сірка контролювалися татарські сакми ( шляхи ), які проходили через донецькі степи на Слобожанщину. В особі І.Сірка український народ мав не тільки захисника рідної землі, але й далекоглядного і сміливого політика, для якого цілісність українських земель була найважливішою справою всього життя. Йому часто доводилось піднімати булаву і давати одкоша не тільки татарським агресорам, але й вступати у криваві сутички з військом Московської держави. Напередодні свого багаторічного керівництва запорізьким козацтвом, Іван Сірко "порядкував" на Слобожанщині, де в нього був невеличкий маєток у Мерефі під Харковом.
У думі "Вдова Сірка Івана" розповідається про дружину й сина ватажка, про трагічний епізод у житті його родини: загибель під Тором ( тепер м. Слов'янськ Донецької області ) сина І. Сірка - Сірченка Петра від рук татар. У думі згадується місто Тор та його околиці, козацькі сторожі понад Торцем.
Цікавим зразком народних дум нашого краю є також дума "Про отамана Сингура". Це остання побутуюча в усному народному мовленні дума, записана у 1969 році студентом Віктором Тютюнником в хуторі Сергіївка Красноармійського району. Наводимо текст цієї думи.
ДУМА ПРО ОТАМАНА СИНГУРА
Ночі темної , години тихої
Тікали козаченьки з неволі турецької.
Голі, босі біднії летяги .
На свої кордони потрапляли,
Милу землю , матір рідну кріпко цілували .
Розійшлися хлопці в шинок погуляти
І нового отамана для себе обрати.
Гей, тут Федір промовляє :
- Нас багато понасаджено ,
Да через меча положено,
Да і тіла козацького - молодецького
Живого не оставлено.
Помстимося вірі бусурменській .
За отаманом Сингуром підемо горою.
І промовив тут Сингур - сокіл :
— Ей, козаки , діти , друзі, молодці!
вас я, добре дбайте,
Од сна уставайте,
На турок яничар наїжджайте,
На три частини всіх рубайте ,
Кров їх гарячу з піском жовтим мішайте.
Віри ж своєї християнської
На поругу на вічні часи не давайте.
Гей пішла там колотнеча,
Козаки добре усі дбали,
В городи турецькі вранці борзо набігали,
Гей, невольників святих з неволі визволяли.
Та й задумав Сингур - козак та й розбагатіти
І козаків собі підвернути.
А гей , війську став казати :
Паном його треба звати .
І в своїй будівлі мирно став походжати.
І зчинили козаченьки у війську молот,
І зробили Сингурові колот.
І всі його цінні скарби військові роздано,
І могутнє козацтво гарно стало вбране .
Гей гуляє це козацтво .