1. Де знайти таку тишу, щоб почути як б'ється серце землі?(Складнопідрядне , питальне речення).
2. Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас у гості чи хоча б мама почала співати. (Складнопідрядне речення).
3. Соломія міркувала, що коли брати ліворуч плавні мусять швидко скінчитися... (Складнопідрядне речення).
4. Зустрівся з ним, та не сказав із ким.( Складносурядне речення)
5. Хто волю хоче вбити, сам загине. (Складносурядне безсполучникове речення).
6. Будинок буде готовий не раніше ніж за рік — півтора. (Не ставиться кома перед ніж у виразах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж і т. ін.).
Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.
У дворі нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я навіть не пам"ятаю коли її там ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...
Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування.
-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.
-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.
-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.
1. Де знайти таку тишу, щоб почути як б'ється серце землі?(Складнопідрядне , питальне речення).
2. Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас у гості чи хоча б мама почала співати. (Складнопідрядне речення).
3. Соломія міркувала, що коли брати ліворуч плавні мусять швидко скінчитися... (Складнопідрядне речення).
4. Зустрівся з ним, та не сказав із ким.( Складносурядне речення)
5. Хто волю хоче вбити, сам загине. (Складносурядне безсполучникове речення).
6. Будинок буде готовий не раніше ніж за рік — півтора. (Не ставиться кома перед ніж у виразах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж і т. ін.).
II. Накресліть схеми першого і третього речень.
1.[ ], щоб (). (питання - з якою метою)
3.[ ], що (). (питання - про що)
Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.
У дворі нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я навіть не пам"ятаю коли її там ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...
Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування.
-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.
-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.
-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.