Тарас Шевченко мрiяв бачити Украiну вiльною та незалежною. У його творах вiдчуваеться турбота про долю рiдного народу. Поет був переконаний, що украiнцi зможуть побудувати нове суспiльство. Напишiть твiр-роздум, у якому помiркуйте, чи збулися мрii Кобзаря. Що здiйснилось iз Шевченкових заповiтiв? Що вам, нащадкам поета, ще треба здiйснювати? Висловлючи власнi роздуми, спирайтесь на вiрш "Заповiт"
У текстi використайте безособовi дiеслова (2), речення з прямою мовою (2), гiперболи (2)
Погодьтеся , приємно милуватися чистими вулицями , гуляти по прекрасною набережною , проводити час в зеленіючих парках і скверах міста . Адже їх чистота та благоустрій залежить від кожного з нас. Кожен з нас хоче жити в чистому місті . Кожен з нас розуміє , що сміття - це хвороба. Хвороба суспільства , хвороба міста , хвороба в прямому сенсі слова . Кожна розумна людина хоче захистити себе , свою сім'ю від цієї хвороби. Кожен хоче , але не кожен щось для цього робить. У масштабі моєї родини , наприклад , ми вирішуємо цю проблему тим , що намагаємося не смітити , стежимо за чистотою не лише у своїй квартирі , але в своєму під'їзді і в своєму дворі. « Чистий двір , чиста вулиця , чисте місто ! » - Це має стати стилем , нормою життя , відмінною рисою світогляду і поведінки
жителів нашого міста
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.