Текст 5-6 реч для екскурсовода віртуальної виставки фоторепродукцій сучасних зображеннь т.шевченка (на муралах, плакатах ,постерах). використайте в структурі тексту складне речення з сурядним і підрядним зв'язком.

На мою думку, до школи треба ходити ,тому що ми вчимося. Це потрiбно для нашого майбутньго. У кожного з нас є мрія, пов'язана з майбутнім. 
Напевно, багато хто хлопці хоча б один раз, але думали: «Коли я стану дорослим ...». Хтось хоче стати лікарем і лікувати людей, хтось мріє про великий спорт і власних рекорди, хтось не може жити без музики, хтось прагне розібратися в людських достоїнства і недоліки і зробити людей щасливими. Для виконання всіх цих бажань потрібно багато чому вчитися, отримувати нові знання, набувати певних навичок, виробляти необхідні якості. 
Вже сьогодні, навчаючись у школі, ми можемо почати наближати свою мрію, робити її більш реальною. Кожен день на уроках ми дізнаємося щось нове і цікаве, однак, для того щоб цей матеріал був добре засвоєний, оповідань вчителя недостатньо. Потрібно займатися самому, шукати додаткові відомості, читатикниги, поглиблювати свої знання та вміння в гуртках, секціях, клубах. Адже коли тебе оточують друзі чиоднодумці, навчатися набагато цікавіше і веселіше! 
Мені здається, що у досягненні мрії головне - наполегливість і цілеспрямованість, тому що саме ці якості допомагають подолати будь-які труднощі й перешкоди, що постають на нашому шляху.

Я ніколи не був акуратним. Мама часто сердилась: «І в кого ця дитина така?» Однак колись я переконався в тому, що робоче місце кожного повинно бути в порядку. Ось ця історія. 
         Зазвичай я витрачав на уроки багато часу, кілька годин. Адже треба було зі всього  безладу дістати саме той зошит, який мені був  потрібен. І  дуже  добре, якщо гора зошитів не завалювалась за диван або на підлогу. Підручники   я міг використовувати як плацдарм для  військових  дій  або  як  залізничну  колію. У такому разі спочатку мені хотілося погратися, а потім уже займатися уроками.
         Якось я прийшов зі школи й охнув. На моєму письмовому столі панував ідеальний порядок. Підручники акуратно стояли на поличці. Усі непотрібні ручки були викинуті, а олівці красиво заточені й поставлені у стаканчик. З'ясувалось, що за моєї відсутності приходила бабуся і довела до ладу кімнату. 
         Спочатку я хотів розлютитися, проте сердитися не було на кого. Бабуся давно пішла. 
         За деякий час я сів за уроки. І зробив їх на диво швидко. Всього за одну годину! 
         Висновок на ться сам. Робоче місце має бути в порядку. Тоді не треба буде марно витрачати час. А час — це найцінніше у житті людини.