Текст і завдання до нього ОТЧИЙ ДІМ (1) Старенький, підсліпуватий, сутулуватий, іноді навіть горбатий, але рідний, до болю рідний отчий дім. (2) Усе бачив він на своєму віку, все вистраждав і вистояв: він нездоланий, як та земля, на якій він стоїть. (3) Він може десять раз погоріти дотла, але до¬сить якогось маленького паростка, як у нім знову теплиться життя. (4) І знову підбілюють, підфарбову¬ють, причепурюють його, обсівають мальвами, огоро¬джують березовим тином або обносять лісою, і знову чистими вікнами він дивиться на сільську вулицю, в кінці якої ставлять та ставлять нові доми. (5) Дуже старенький він і починає хилитися, а нового поста¬вити ні за що — його нишком підпирають дубовими стовпами з тильної сторони, і він знову стоїть напе¬рекір негодам. (6) Навіть коли руйнують його, то дещо беруть із нього для нового дому: так батько щось передає синові, а син — своєму синові. (7) Одні вмирають, інші народжуються, і на тому віками сто¬їть отчий дім, як пам'ятник тим, хто поселився в нім уперше. (8) І нехай ви живете в кам'яних пала¬цах, нехай люстри сяють над вами, але якщо ви живете чесно і тому інколи буває вам трудно, то вам мило згадати осіннє бездоріжжя і той отчий дім, у якому починалось ваше життя. (9) Від вас залежить, що залишите своїм дітям, але не ганьте свого батька за скупість: він мріяв залишити по собі кращу спад¬щину. (10) Шануйте те, що він залишив, трудіться на більше і якщо не виходить вам жити в отчому домі (може, тісно, незручно там, а може, великі діла вер-шите вдалині від нього), то хоч поїдьте, погляньте, провідайте те подвір'я, в якому пройшли ваші перші весни: це вам згодиться для серця і для душі, для щоденної праці, бо, крім шаноби до людей, до тих людей, які породили вас, ви більше нічого не ви¬несете з отчого дому. (11) Може, за це я і люблю його. (За В. Земляком) А) Укажіть складні речення, у яких поєднано безсполучниковий та підрядний зв'язок. Б) Укажіть складні речення з різними видами зв’язку. В) Виділіть речення із сурядним та підрядним зв’язком.
відповідь: веселе літо згасло. вересень зробився повноправним господарем у природі. незвично холодно стає вранці й уночі. лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. усюди відчувається прохолодний подих осені. сіре небо все частіше затягають низькі хмари. сіється дрібний дощ.
ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. горобина обвисла червоними розкішними гронами. листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
нещодавно зелена трава припала до землі. високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
у такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. настала золота осінь.
відповідь: україну називають світовою житницею. "жито — один з го-
ловних хлібних злаків у нашій країні. його вирощують майже
повсюдно в україні. із житнього борошна випікають смачний
хліб. один з його сортів так і називають — український. а із
житнього зерна варять поживну і корисну кашу. недарма кажуть.
«як уродить гарно жито, буде й людям гарно жити».
пояснення: прочитай текст. згрупуй виділені слова й запиши їх. розбери
за будовою. поміркуй, до яких частин мови вони належать.
україну називають світовою житницею. "жито — один з го-
ловних хлібних злаків у нашій країні. його вирощують майже
повсюдно в україні. із житнього борошна випікають смачний
хліб. один з його сортів так і називають — український. а із
житнього зерна варять поживну і корисну кашу. недарма кажуть.
«як уродить гарно жито, буде й людям гарно жити».