ТЕМА 14. ПРАВОПИС СЛУЖБОВИХ ЧАСТИН МОВИ 260. Випишіть сполучення слів у три колонки залежно від того, як пишеться частина

сполучника, що в дужках: 1) разом; 2) окремо; 3) через дефіс.

Ненаб(то) вже ніч, тож(то) й думав він, дарма(що) не козак, тим(то) і часу нема, (про)те мовчу, сміх та(й) тільки, ото(ж) усе зваж, тільки(но) приніс, (тим)часом як усі мовчали, хоч(би) хто один, якби(то) сам, все(ж) прийду, як(би) не тин, ніби(то) якийсь палац, отож(бо) не будьмо злі, коли(б) сидів тут, та(ж) згодиться, тому(що) важливе, тому(то) і звернувсь до них, то(ж) будь розумним.

Однієї суботи я гуляла на вулиці неподалік від свого дому. Людей було небагато. Падав пухнастий білий сніг. Попереду йшов чоловік з величезною собакою на повідці. Несподівано собака загавкав і кинувся так швидко, що хазяїн не встиг його утримати, (тут ставимо кому) і побіг за ним. На дереві, зовсім невисоко, сиділо маленьке сіре кошеня і жалібно нявчало. Собака ледве не схопив його, він сердито гавкав на кошеня. (так більш складно і красивіше звучить) Хазяїн відтяг його з великим зусиллям (тут коми не треба) і вони пішли далі. 

Я підійшла ближче. Кошеня було маленьке, пухнасте, з великими зеленими очима. Воно тремтіло від холоду. Що робити? Як йому до Я залізла на дерево і взяла кошеня до себе, адже я не могла лишити його на дереві! Коли я злізла з дерева, я пригорнула до себе пухнастого кошеня, погладила його по спинці. (трохи перебудувала речення, щоб був послідовний зв'язок) Кошенятко спочатку затихло, а потім так гарно замурчало! Завдяки цьому випадку у мене є чудовий друг — Димок.

Казка про КотаСонце впало. Кот нявкнув і позіхнув. Ікла у нього були білі-білі і дуже великі. Незабаром настала ніч, стало дуже темно.Кот ще раз позіхнув, розкрив свої крила і полетів. Летів він недовго. З ним разом летів повітряна кулька. Він був рожевий і зовсім не підходив коту, тим більше коту-хлопчикові. Але кіт не думав про це - він летів, і це йому подобалося!Але тут кулька лопнула, і кіт різко став падати вниз. Він пустився в піке і вийшов з нього прямо над лісовим озером. А потім пірнув у воду і промок весь, до самого останнього волоска - плавати кіт не любив.Він начисто вилизав свої крила і став худим, худим, аж страшно! Тепер залишалося тільки одне - знайти дорогу до миски, тьху, тобто додому! «Ну і політав!» - Подумав кіт і повільно побрів у напрямку до дому. Він ішов близько сорока хвилин, і крила його зовсім висохли, він помахав ними і знову злетів. По дорозі злякав пару орлів і одну сову. Кот посміхався у всю свою котячу фізіономію і відчував себе наймудрішим з усіх на світі літаючих котів.