Я казала це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому…. Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.
Наперід пере якщо така тема вже є, але пошукала і не знайшла... отже, надихнула мене на створення такої теми моя бабця після того, як в черговий раз розповіла, яка історія трапилася з нею. Взагалі, попри всю свою хоелричність, чомусь в таких ситуаціях бабця ну супер вміє тактовно вийти зі ситуацій :girl_crazy: Усі випадки звісно за раз не розповім, та й там не про бабць, а про всіх)) Ну але почну. Бабця в мене їздить ще з 23 років (я десь писала з 18, помилилась) і до тепер. Ну а в ті часи, то ж були ГАИ, а не ДАІ. Ну якось зупиняє її міліціонер, ну і каже, що щось там Вона порушила і каже "все пані, мусите їхати зі мною в ГАИ"... Бабця на нього глянула і каже "та пане... я вже застара, щоб з вами по гаях їздити.." :girl_crazy: (знаю, що є тема про смішні випадки за кермом, та все ж це трішки не те)ще з її шкільних років був у них якийсь розбишака, а в ті часи писали перами і були у всіх чорнильниці... ну так він всім підставляв ті чорнильниці на крісла... раз бабця вирішила його провчити... а він сидів перед нею... взяла, налила чорнило на папір, тримає в правій руці, лівою похлопала по спині того хлопця, ну покликала, він обертається - і вона тим папером, як торто, йому по обличчю заїхала більше він чорнильниць нікому не підставляв і як таку бабцю не любити вот може ето тоби подойти
Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.
отже, надихнула мене на створення такої теми моя бабця після того, як в черговий раз розповіла, яка історія трапилася з нею.
Взагалі, попри всю свою хоелричність, чомусь в таких ситуаціях бабця ну супер вміє тактовно вийти зі ситуацій :girl_crazy: Усі випадки звісно за раз не розповім, та й там не про бабць, а про всіх)) Ну але почну.
Бабця в мене їздить ще з 23 років (я десь писала з 18, помилилась) і до тепер. Ну а в ті часи, то ж були ГАИ, а не ДАІ. Ну якось зупиняє її міліціонер, ну і каже, що щось там Вона порушила і каже "все пані, мусите їхати зі мною в ГАИ"... Бабця на нього глянула і каже "та пане... я вже застара, щоб з вами по гаях їздити.." :girl_crazy: (знаю, що є тема про смішні випадки за кермом, та все ж це трішки не те)ще з її шкільних років був у них якийсь розбишака, а в ті часи писали перами і були у всіх чорнильниці... ну так він всім підставляв ті чорнильниці на крісла... раз бабця вирішила його провчити... а він сидів перед нею... взяла, налила чорнило на папір, тримає в правій руці, лівою похлопала по спині того хлопця, ну покликала, він обертається - і вона тим папером, як торто, йому по обличчю заїхала більше він чорнильниць нікому не підставляв
і як таку бабцю не любити
вот може ето тоби подойти