1. Його слуги хмари, гори-темниці закривають тебе від мене. Ми наближались до заклятого місця, відкритої галявини, при вході до яру. Нечуй-Левицький, один із найвидатніших прозаїків-класиків, у своїх критичних висловах закликав наслідувати мову "сільської баби", але у власній творчості цього майже не робив. Мені наснився жовтень, золота пора. (слова, виділені комами, підкресли, то і є прикладки).
2. "Тікай, Марічко,...не бійся душко...твій ворог танцює!", - співала флояра. "Се він про Марічку", -з ляком подумав Іван. - "Ось чого вона зникла". Палагна сердито обізвалася до мольфара: "Чого вилупив баньки? Не видів?" "Що ж, іди, Іванку, -покірно обзивалася Марічка. -Така нам доля судилася..." "Бувай здорова, Ковальова!" -щипав її Іван і пускавсь доганяти. 3. Слово може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Усе на світі неземними узами -чебрець і сніг, журавку і печаль- єднає мудро благовісна музика. Закони вод, вітрів, і хмар, і світла відкрились нам у ті далекі дні. Тієї осені не було нам спочинку ні вдень ні вночі. Ми в боротьбі пройшли крізь бурі і негоди, і творимо життя незборне молоде. Люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері, і не знаю краю своєї любові. 4. Запізнитися через хуртовину Звернутися щодо відпустки Проводити відповідно до наказу Працювати близько години о сьомій двадцять За десять восьма Без п'ятнадцяти восьма 5 А Сік [с'ік], гіСть,[г'ic'т'], пороСятко, [порос'атко],зуСтріч[зустр'і ч], Б стеЖці, [стешц проз"ба], Зілля, [з"іл:а],памороЗь[паморос"], В тИповий,[тиеповией], вИпадок,[випадок], зИма,[зиема], лИце[лиеце], Г вишеНьці,[вишеин"ц"і], красуНчик, [красун"чик],няНька, [н"ан"ка],Ніс[н"іс], Д беЗжальний,[беиж:ал"нией], гаЗ,[гас], Золото, [золото],топаЗ[топас], відповідь Г 6 Г А зараз усі станьте навколо й візьміться за руки.
Ім'я Катерини Білокур, самобутньої художниці з народу, яка в своїх чудових полотнах втілила невмирущу красу живописної української природи, назавжди вписалося в історію народного мистецтва. Життєвий і творчий шлях К.В. Білокур був нелегким. Народилася вона 7 грудня 1900 року в селі Богданівці Пирятинського повіту (Полтавщина) нині Яготинський район Київської області) в бідній селянській родині. Безрадісно пройшли її дитячі та юнацькі роки. Читати і писати вона навчилася по букварю, який хтось їй подарував. "На цьому моя освіта початкова, середня і вища закінчилася" - з сумом писала Катерина Білокур, згадуючи своє нелегке минуле. Проте незвичайна пристрасть до знань, до книги відіграла важливу роль в її самоосвіті. На початку 20-х років, спілкуючись з богданівським вчителем Іваном Григоровичем Калитою, який дозволив їй користуватися бібліотекою, дізнається вона про "чарівне слово - художник". З цього часу потай від усіх Катерина почала свої перші студійні роботи вуглем на клаптиках домашнього полотна. 1924 року Білокур подає документи у Миргородський художньо-керамічний технікум, де їй відмовили за браком освіти. 1928 року Катерина Білокур вдруге намагається вступити вже до Київського театрального технікуму, але їй знову відмовили з тих же причин. Проте впевнившись, що без освіти їй вступити до жодного спеціального учбового закладу, вона вирішує опанувати художню майстерність самостійно. Самотужки й послідовно вона проникає в складний творчий процес, відкриваючи для себе таємницю техніки.
Ми наближались до заклятого місця, відкритої галявини, при вході до яру.
Нечуй-Левицький, один із найвидатніших прозаїків-класиків, у своїх критичних висловах закликав наслідувати мову "сільської баби", але у власній творчості цього майже не робив.
Мені наснився жовтень, золота пора.
(слова, виділені комами, підкресли, то і є прикладки).
2. "Тікай, Марічко,...не бійся душко...твій ворог танцює!", - співала флояра.
"Се він про Марічку", -з ляком подумав Іван. - "Ось чого вона зникла".
Палагна сердито обізвалася до мольфара: "Чого вилупив баньки? Не видів?"
"Що ж, іди, Іванку, -покірно обзивалася Марічка. -Така нам доля судилася..."
"Бувай здорова, Ковальова!" -щипав її Іван і пускавсь доганяти.
3. Слово може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом.
Усе на світі неземними узами -чебрець і сніг, журавку і печаль- єднає мудро благовісна музика.
Закони вод, вітрів, і хмар, і світла відкрились нам у ті далекі дні.
Тієї осені не було нам спочинку ні вдень ні вночі.
Ми в боротьбі пройшли крізь бурі і негоди, і творимо життя незборне молоде.
Люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері, і не знаю краю своєї любові.
4. Запізнитися через хуртовину
Звернутися щодо відпустки
Проводити відповідно до наказу
Працювати близько години
о сьомій двадцять
За десять восьма
Без п'ятнадцяти восьма
5
А Сік [с'ік], гіСть,[г'ic'т'], пороСятко, [порос'атко],зуСтріч[зустр'і ч],
Б стеЖці, [стешц проз"ба], Зілля, [з"іл:а],памороЗь[паморос"],
В тИповий,[тиеповией], вИпадок,[випадок], зИма,[зиема], лИце[лиеце],
Г вишеНьці,[вишеин"ц"і], красуНчик, [красун"чик],няНька, [н"ан"ка],Ніс[н"іс],
Д беЗжальний,[беиж:ал"нией], гаЗ,[гас], Золото, [золото],топаЗ[топас],
відповідь Г
6
Г А зараз усі станьте навколо й візьміться за руки.
Життєвий і творчий шлях К.В. Білокур був нелегким. Народилася вона 7 грудня 1900 року в селі Богданівці Пирятинського повіту (Полтавщина) нині Яготинський район Київської області) в бідній селянській родині. Безрадісно пройшли її дитячі та юнацькі роки. Читати і писати вона навчилася по букварю, який хтось їй подарував. "На цьому моя освіта початкова, середня і вища закінчилася" - з сумом писала Катерина Білокур, згадуючи своє нелегке минуле.
Проте незвичайна пристрасть до знань, до книги відіграла важливу роль в її самоосвіті. На початку 20-х років, спілкуючись з богданівським вчителем Іваном Григоровичем Калитою, який дозволив їй користуватися бібліотекою, дізнається вона про "чарівне слово - художник". З цього часу потай від усіх Катерина почала свої перші студійні роботи вуглем на клаптиках домашнього полотна.
1924 року Білокур подає документи у Миргородський художньо-керамічний технікум, де їй відмовили за браком освіти.
1928 року Катерина Білокур вдруге намагається вступити вже до Київського театрального технікуму, але їй знову відмовили з тих же причин.
Проте впевнившись, що без освіти їй вступити до жодного спеціального учбового закладу, вона вирішує опанувати художню майстерність самостійно. Самотужки й послідовно вона проникає в складний творчий процес, відкриваючи для себе таємницю техніки.