Термінологічний диктант. Запиши назву терміну за його означенням.
1.Висловлювання якоїсь особи передане дослівно, без змін
2. Слова, які вказують, кому належить пряма мова
3.Розмова двох або кількох осіб
4.Слова кожного зі співрозмовників
5. Рухи м'язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини
6. Рухи людського тіла чи рук
7.Допоміжні засоби спілкування
8. Зміна основного тону
9. Дискусія, бесіда трьох і більше учасників
2
Дивно, але є люди, які вважають, що книга як носій інформації у двадцять першому сторіччі вже застаріла, і що книгу скоро остаточно замінять кінострічки та відеоролики. Невже?
Коли на початку двадцятого сторіччя кінематограф переживав період шаленої популярності, те ж саме говорили про театр - що, мовляв, кіно його дуже скоро остаточно замінить. Не замінило. Театр вижив - і, до речі, непогано себе почуває. По всьому світу проходять фестивалі театрального мистецтва, на вистави знаменитих театральних труп не дістати квитків.
А зовсім нещодавно, коли відеомагнітофон, а потім і DVD-плеєр, став доступним кожній родині, поговорювали про банкрутство кінотеатрів у найближчому майбутньому. Хто ж захоче іти до кінотеатру, якщо фільм можна подивитися вдома, сидячи у власному кріслі? І знов прогнози не виправдалися - на кінопрем'єри вишукуються черги.
Так буде і з книгою. Її не витіснить кіно - просто тому, що вони не конкурують, а доповнюють один одного. Наприклад, мільйони дітей охоче читали книжки Джоан Ролінг вже після перегляду знаменитої кіносаги. А скільки серед тих дітей було таких, що до того не любили читати!
Книгу не витіснить і інтернет, бо вони теж добре співіснують. Більш того, електронні книжки зробили читання набагато доступнішим для всіх верств населення, а електронні пристрої-"читалки" дозволяють носити тисячі томів буквально у кишені. Таким чином, технічний прогрес аж ніяк не відучує людей від читання. Навпаки, люди мають можливість читати набагато більше, ніж раніше.
Тепер прихильники друкованої книги можуть спочатку прочитати книгу у електронному вигляді, а купувати тільки ті книжки, які захочеться поставити на полицю і час від часу перечитувати. А такі книги завжди будуть.
Таким чином, "смерть" класичної паперової книжки відкладається на неозначений термін.
син Остряниці Якова, Іван.
(Загине теж, в бою заживши слави,
в недовгім часі після Пушкаря,
вертаючи до попелу Полтави
з посольства до московського царя) .
Увесь блідий, аж під очима чорно.
– Я люди, вислухать мене.
Багато слів страшних тут наговорено.
Ніхто не говорив про головне.
Я, може, божевільним тут здаюся.
Ми з вами люди різного коша.
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
Коли в похід виходила батава, –
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
А ви тепер шукаєте їй кару.
Вона ж стоїть німа од самоти.
Людей такого рідкісного дару
хоч трохи, люди, треба берегти!
Важкий закон. І я його не зрушу.
До цього болю що іще додам?
Вона піснями виспівала душу.
Вона пісні ці залишає нам.
Ще тільки вирок – і скінчиться справа.
І славний рід скінчиться – Чураї.
А як тоді співатиме Полтава?
Чи сльози не душитимуть її?
Поднялся Искра, полковой обозный,
сын Остряницы Якова, Иван.
(Погибнет тоже, в бою снискав славы,
в непродолжительном времени после Пушкаря,
возвращаясь к пеплу Полтавы
из посольства к московскому царю) .
Весь бледный, под глазами черно.
- Я люди, выслушать меня.
Много слов страшных здесь наговорено.
Никто не говорил о главном.
Я, может, сумасшедшим здесь сдаюсь.
Мы с вами люди разного коша.
Эта девушка не просто так, Маруся.
Это - голос наш. Это - песня. Это - душа.
Когда в поход выходила батава, -
ее песнями плакала Полтава.
Что нам нужно на войне?
Сабли, знамена и ее песни.
Победы наши, мучения и руины
бессмертные будут в ее словах.
Она была как голос Украины,
что клокотал у наших знаменах!
А вы теперь ищете ей наказание.
Она стоит немая от одиночества.
Людей такого редкого дара
хоть немного, люди, надо беречь!
Тяжелый закон. И я его не сдвину.
К этой боли что еще добавлю?
Она песнями распевала душу.
Она песни эти оставляет нам.
Еще только приговор - и кончится дело.
И славный род закончится - Чураи.
А как тогда петь Полтава?
Или слезы не душат ее?